2. Визначення заробітної плати. Заробітна плата на конкретних ринках праці
Заробітна плата (ставка заробітної плати) — це ціна, що виплачується за використання праці. Підхід до визначення заробітної плати саме як ціни “послуги праці” є найпоширенішим у сучасній економічній літературі (хоча дехто з вітчизняних економістів і сьогодні поділяє точку зору Маркса про заробітну плату як перетворену форму вартості товару, робочої сили). У широкому розумінні поняття заробітної плати охоплює не лише фіксовані щомісячні виплати за відпрацьовані години чи виконаний обсяг робіт, а й премії, гонорари, комісійні та ін. Тобто під заробітною платою розуміють усі види доходів, що отримані “за працю”, зароблені шляхом витрат фізичної чи розумової енергії людини. Тим самим даний вид доходу відокремлюють від доходів, отриманих без трудових зусиль—доходів від власності та соціальної допомоги. У зв’язку з цим слід сказати, що заробітна плата виступає і як складова частина загального
438
доходу підприємця-власника. У тому разі, коли володар заводу чи фабрики особисто виконує функції управляючого менеджера, його дохід складається з двох частин: заробітної плати (плати за виконання організаційної роботи) та доходу від власності (у формі підприємницького прибутку). Більш докладно це питання ми ще розглянемо у наступному параграфі.
Для розуміння суті заробітної плати важливо мати чітке уявлення про різницю між номінальною та реальною зарплатою. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку виплачено за відпрацьований час (години, тиждень, місяць, рік) або за виконану роботу. Реально заробітна плата — це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату, інакше кажучи, реальна зарплата — це “купівельна спроможність” номінальної заробітної плати. Зрозуміло, що в умовах стабільного рівня цін зростання номінальної зарплати означатиме відповідне зростання реальної заробітної плати. Але у тому випадку, коли ціни на товари і послуги починають зростати, наприклад, через інфляцію, підвищення номінальної зарплати може супроводжуватись одночасним падінням її реального рівня. В даному разі все залежитиме від співвідношення між зростанням номінальної зарплати та темпом росту цін. Якщо п’ятивідсоткове зростання зарплати відбувається на фоні п’ятивідсоткового зростання цін за цей же період, то це означає, що з точки зору купівельної спроможності отримувача зарплати нічого не змінилося — він може купувати стільки ж товарів та послуг, як і раніше. Більше того, при 10% інфляції, підвищення номінальної заробітної плати на 5% означатиме зменшення реальної заробітної плати на 5% (тобто, незважаючи на більшу кількість отриманих грошових знаків реальна кількість куплених за них товарів і послуг стає меншою). Лише за умов випереджаючого зростання номінальної заробітної плати у порівнянні з темпом росту цін реальна зарплата також зростатиме. Отже, в подальшому, розгладаю- чи вплив різних чинників на величину зарплати ми будемо мати на увазі саме реальну заробітну плату.
Переходячи до розгляду питання про розмір заробітної плати, слід розмежувати поняття середньої та індивідуальної зарплати. Середній (загальний) рівень зарплати — категорія макроекономічного порядку. Її застосування дозволяє порівнювати рівень споживання найманих робітників у різних країнах світу, бачити відмінності в оплаті праці в окремих галузях виробництва. Індивідуальна зарплата, хоча й формується під впливом середньої (по країні; по галузі), може значно відрізнятись від останньої залежно від дії чинників мікрое- кономічного порядку.
Визначальним чинником щодо середнього (загального) рівня заробітної плати є обсяг сукупного виробництва (ВНП, національного доходу) в країні на душу населення. Справді, якщо реальна зарплата — це врешті-решт, реальні товари і послуги, що купуються та споживаються найманими робітниками, то її розмір не може не залежати від обсягу виробництва цих товарів та послуг.
» следующая страница »
1 ... 337 338 339 340 341 342343 344 345 346 347 ... 384