3. Склад і структура доходів державного бюджету
До переходу на ринкові відносини доходи державного бюджету СРСР базувалися на грошових накопиченнях державних підприємств. Вони займали понад 90% загальної суми доходів бюджету і в основному складалися з двох платежів—податку з обороту і платежів з прибутку. Така система проіснувала з 1930 по 1990 р. Введені в 1980-і р. нормативні платежі з прибутку у вигляді плати за виробничі фонди, трудові ресурси тощо не змогли змінити систему платежів, і вона продовжувала орієнтуватися на індивідуальні результати діяльності окремих підприємств.
В умовах переходу на ринкові механізми доходи бюджетної системи зазнали докорінних зміни. Основними доходами в Україні, як і в країнах з розвинутою ринковою економікою, стали податки.
Податок—категорія не тільки економічна, а й правова, оскільки встановлюється виключно вищим органом державної законодавчої влади і базується на актах вищої юридичної сили. Відносини, що виникають при встановленні та введенні податків, накладенні стягнення за порушення порядку правильності їх нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджетів, здійсненні контролю за їх надходженням, відбуваються тільки на підставі правових норм. Таким чином, відносини в сфері податків можуть існувати тільки в формі правовідносин.
Податок—це вид обов’язкового платежу, який справляється до бюджету з юридичних і фізичних осіб в порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України. Основною характеристикою податку є перехід права власності на частину коштів від платника податків у власність держави.
На відміну від інших платежів податок має характерні особливості і риси, які визначають його сутність.
1. Вид платежу, який регулюється актом найвищої юридичної сили компетентного органу державної влади.
2. Індивідуальна безоплатність податку виражається в односторонньому русі коштів від платника до держави. Держава при стягненні податку не бере на себе обов’язків по наданню кожному окремому платнику певного еквівалента, рівному їх платежу. Це означає, що у відносинах з платниками податку, з боку держави не виникають якісь зустрічні зобов’язання по кожній конкретно сплаченій сумі. Кошти кожного платника вносяться періодично, в чітко визначені законодавцем строки, спрямовуються на задоволення суспільних потреб.
322
3. Безумовний характер податку є продовженням попередньої ознаки і означає сплату податку не пов’язану з будь-якими умовами про зустрічні дії або привілеї з боку держави.
4. Нецільовий характер податкового платежу означає надходження його в фонди, які акумулюються державою і використовуються на задоволення державних потреб, без чітко визначених конкретно цілей, тобто простежити на задоволення яких саме потреб держави здійснюється витрачання надходження від кожного конкретного податку неможливо.
5. Адресність полягає в тому, що податок, на відміну від інших обов’язкових платежів, сплачується лише до бюджету, а не до іншого державного грошового централізованого або децентралізованого фонду. Кожний податок закріплюється за конкретно-визначеним бюджетом (адресатом), або у відповідності з бюджетною класифікацією може бути розподілений між бюджетами різних рівнів.
6. Обов’язковий характер податку передбачає неможливість законного ухиляння від його сплати, за винятком випадків закріпленних у чинному законодавстві.
На конституційному рівні закріплено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, тобто кожен зобов’язаний брати участь у формуванні державного та місцевого бюджетів. Обов’язковість податку виражається у можливості застосування примусу при виконанні платежу та притягненні платника до відповідальності за порушення встановленого строку сплати, розміру платежу, ухилення від його сплати. Обов’язковий характер платежу забезпечує надходження коштів у доходну частину бюджету.
» следующая страница »
1 ... 247 248 249 250 251 252253 254 255 256 257 ... 384