Найбільш впливовим напрямком, що протистояв марксизму в економічній теорії у ХІХ ст., був маржиналізм (від французького “маржинал” — граничний). До цього напрямку можна віднести велику кількість шкіл та окремих економістів з різних країн: К.Менгер, Ф.Візер та Є.Бем-Баверк (Австрійська школа), У.С.- Джевонс (Англія), Д.Р.Кларк (США) та ін. При усіх розбіжностях у поглядах на ті чи інші проблеми політекономії, маржиналістів поєднувало однакове заперечення марксистської теорії трудової вартості та використання натомість теорії граничної корисності. Згідно з даною теорією величина вартості будь-якого товару визначається його граничною корисністю для людей, а не витратами праці на його виробництво. Твердження, що витрати праці не відіграють вирішального значення у визначенні вартості товару, руйнувало тезу К.Маркса про наявність капіталістичної експлуатації та всі його подальші висновки щодо функціонування і майбутнього капіталістичноі системи в цілому. Безкомпромісне
15
протистояння марксизму і маржиналізму в економічній теорії тривало до кінця ХІХ ст.
У1890 р. видатний англійський економіст А.Маршалл видав свої “Принципи економіки (економікс)”. Ця книга не тільки дала ще одну назву економічній теорії — економікс, а й запропонувала принципово новий підхід до вирішення питання про утворення вартості товару. А.Маршалл поєднав в одній теорії дві протилежні: теорію трудової вартості та теорію граничної корисності. Запропонована ним теорія ціноутворення практично без змін відтворюється в сучасних підручниках “Економікс”.
Найбільш помітною подією ХХ ст. в економічній теорії стала поява ще однієї школи — кейнсіанської. Свою назву вона отримала за ім’ям її засновника Дж.М.Кейнса (Англія). Економічна концепція Дж.М.Кейнса була викладена у його відомій праці — “Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей” (1936 р.) та стала відповіддю на необхідність осмислення “Великої депресії” (світової економічної кризи 1929-1933 рр.). До першої третини ХХ ст. в економічній теорії Заходу панувала думка про саморегульованість капіталістичної економіки за рахунок дії механізмів вільного ринку. Потужна, а головне, затяжна криза 1929-1933 рр. спростувала ці уявлення. Кризу було подолано врешті-решт, тільки завдяки енергійним зусиллям урядів країн, що були охоплені нею. Тож головним у кейнсіанській теорії стало обгрунтування ідеї про необхідність постійного державного регулювання ринкової економіки та розробка інструментарію такого регулювання. Слід відзначити, що кей- нсіанські рецепти широко використовувались багатьма країнами Західної Європи після Другої світової війни і дали неабиякі результати з точки зору темпів економічного зростання та подолання циклічних криз перевиробництва.
Серед найбільш сучасних теорій, що виникли в останніх два-три десятиріччя, можна назвати: монетаризм (М.Фрідмен), теорію раціональних очікувань (Р.Лукас), теорію економіки пропозиції (А.Лаффер). Суть цих теорій буде розглянуто пізніше, коли мова йтиме про сучасні методи державного регулювання економіки.
» следующая страница »
1 ... 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 ... 384