Економічна теорія

3.     Зміна парадигмальних уявлень про критерії соціаль­но-економічного прогресу та ціннісні орієнтації економіч­ного зростання, визнання соціальної значущості та еконо­мічної вигідності інвестицій у людський капітал.

4.    Формування системи нетрадиційних поглядів на взає­модію локального і глобального, нового розуміння процесів міжнародного співробітництва на засадах синергії партнер­ства, безпосереднього залучення індивіда у світовий простір єдиної цивілізаційної системи, де домінуватимуть загаль­нолюдські цінності.

Ускладнення процесів взаємодії економіки з іншими сферами людської життєдіяльності та необхідність ураху­вання соціальних, духовних і екологічних складових еко­номічного розвитку переконує в обмеженості методологіч­них допущень стандартного економічного аналізу, зорієн­тованого на:

—        атомізм, індивідуалізм та раціоналізм;

—        рівноважний підхід;

—        ігнорування інформаційного, інституціонального та еволюційного аспектів.

З розвитком альтернативних течій економічної думки відбуваються такі важливі трансформаційні процеси.

1.       Переосмислюється ідея раціонального економічного суб'єкта на основі того, що економічна поведінка індивіда є лише частково раціональною і значною мірою ригідною (негнучкою). Згідно з концепцією "обмеженої раціональ­ності" невизначеність відбору необхідної інформації, складність вибору між однопорядковими благами та техніч­на неможливість свідомої калькуляції корисностей при­зводять до того, що економічні суб'єкти приймають раціо­нальні рішення за умов обмежених обсягів інформації.

2.       Досліджуються рушійні сили і внутрішні законо­мірності обмеженої раціональності та ірраціональної еко­номічної поведінки економічного суб'єкта як складної си­стеми не завжди очевидних типів раціональності. Така си­стема зумовлюється фундаментальною невідповідністю ряду важливих припущень традиційного економічного аналізу реальної дійсності та неоднозначністю сфери визначення самої обмеженої раціональності.

3.       Критикуються принципи методологічного індивіду­алізму та ведеться пошук механізмів трансформації інди­відуальної оптимізації у систему на основі визнання ко­лективної раціональності. Йдеться про переосмислення взає­мозв'язку економічного суб'єкта й економічної системи на основі усвідомлення того, що оптимальність соціально-еко­номічних систем неможливо забезпечити, виходячи з мак- симізуючої поведінки незалежних економічних суб'єктів, що раціонально діють у конкурентному середовищі.

Розвиток наукового пізнання у напрямі гетерогенності та міждисциплінарності збагачує дослідницький простір і активізує методологію економічної науки. Універсальним методом економічного дослідження стає діалектика багато­манітності, багатогранності та мінливості, а відтак визнан­ня нелінійності та багатоваріантності суспільного прогресу, циклічності та ймовірності виникнення певних віртуаль­них шляхів розвитку економічної системи і відбору з них множини придатних до реалізації траєкторій з різним рівнем потенційних можливостей розвитку, в тому числі регресивних і таких, що заводять економіку в глухий кут.

Сучасний розвиток економічної теорії характеризується:

—         активним освоєнням принципово нових методів до­слідження на основі використання надбань природничих і соціальних наук;

—         відмовою від загальнообов'язкових критеріїв істин­ності та від теорій, що претендують на універсальність;

—        плюралізмом знань на основі визнання гетерогенності методологічних підходів, які різними способами репрезен­тують економічну дійсність;

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10 11 12  ... 246