РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ
2.1. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРІЇ
Економічні, соціальні, науково-технічні, політико-правові, соціальні перетворення в Україні вимагають підготовки спеціалістів з менеджменту на основі наукового, особливо праксеологічного, підходу і використання ними досвіду і попередніх поколінь, сучасників з питань управління, мотивації та оцінки персоналу. Ефективне управління нині не можливе без розуміння мотивів і потреб людини-працівника. Без раціонального та розумного використання стимулів до праці не можливо найкращим чином управляти підприємством, установою, організацією будь-якого рівня.
Мотивація праці людини дає змогу відновити ставлення до праці, сформувати нову свідомість у працюючих людей. Мотивація є одним із шляхів і певною стратегією подолання кризи праці. У цьому розумінні вона є довготерміновим впливом на працівників, і має за мету зміну структури ціннісних орієнтацій та інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра і розвиток на цій основі трудового потенціалу. Без знання проблеми мотивації та оцінки діяльності персоналу неможливо ухвалювати обґрунтовані управлінські рішення щодо ефективності роботи організації.
З давніх часів найкращі мислителі намагалися відкрити спонукальні сили людської активності. Наприклад, давньогрецький філософ Епікур писав, що самі обставини навчили і змусили людську природу робити багато речей. Т. Гоббс, відомий англійський філософ-матеріаліст, бачив головну спонукальну силу активності особистості в її інтересах. Англієць Дж. Локк, припускав, що при виборі своїх дій і вчинків людина керується розумом. К. Адріан Гельвецій, французький філософ-матеріаліст, визначав потребу як головну рушійну силу в розвитку людини і суспільства. Він зазначав, що «якби небо піклувалось про всі потреби людини, то вона костеніла б у лінощах і не мала б дієвого початку».
У підходах до аналізу поведінки людей-працівників необхідно застосовувати методи і процедури з психології, соціології, економіки, антропології, аналізувати індивідуальні (почуття, емоції), матеріальні, соціальні, природні, інформаційні (знання, уміння) ресурси людини. На будь-яку діяльність людини впливають чинники, які й зумовлюють її поведінку, як- то:
- особистісні чинники - вік і етап життєвого циклу родини, рід занять, економічний стан, образ життя, тип особистості й уявлення про себе;
- чинники культурного порядку - культура, субкультура, соціальний стан;
- соціальні чинники - ролі і статуси, референтні групи;
- психологічні чинники - мотивація, сприйняття, засвоєння, переконання і стосунки.
Як видно, мотивація належить до психологічних чинників, що впливають на характер та діяльність людини.
Розглядаючи вплив тих чи інших чинників, треба детальніше звернути на них увагу, наприклад, на чинники культурного характеру. Культура дає можливість людям усвідомити себе як особистість і можливість уяснити соціально прийнятні моделі поведінки. Культура це те, що виокремлює сучасну людину серед решти всього світу. Вона є тією основою, яка формує не лише світосприйняття, а й світогляд. Найважливішими світоглядними і поведінськими аспектами, що формуються під впливом культури, є: усвідомлення себе і світу, спілкування і мова, одяг і зовнішність, культура харчування і побутова культура, уявлення про час, взаємовідносини з людьми й організаціями, цінності і норми, віра і переконання, розумові процеси і навчання, звички на роботі.
Для визначення соціального стану, з точки зору приналежності до визначеного класу, використовують різні підходи. Так, можна поділяти на класи згідно з рівнем доходів на вищий, середній і нижчий класи, які, у свою чергу, поділяються на вищий і нижчий. Учені Гільберт і Каль розділяли класи на три категорії, виокремлюючи дев'ять змінних [92]:
» следующая страница »
1 ... 24 25 26 27 28 2930 31 32 33 34 ... 171