Економічна статистика

Показники національного майна

Найпершою умовою процесу виробництва є забезпечення його засобами виробництва, предметами праці та виробничим персоналом для отримання такого рівня валової продукції, яка б дала змогу підприємству отримати прибуток і прийняти модель розширеного відтворення виробництва. Вкладена у виробництво авансована вартість в процесі свого використання приносить еко­номічну вигоду власнику.

Національне майно є більш динамічним і оновлюваним у складі національного багатства. За економічним призначенням національне майно поділяється на такі групи:

— основні фонди, які включають засоби виробництва і вико­ристовуються протягом кількох виробничих періодів;

— матеріальні оборотні засоби і запаси, які створюють умови для виробництва і використовуються протягом одного виробни­чого періоду;

—домашнє майно населення, до якого включаються матері­альні блага домашніх господарств довготривалого використання, такі як меблі, побутова техніка, транспортні засоби та інше.

За формами власності, відповідно до державного класифіка­тора форм власності, національне майно поділяється на:

—     державну власність;

—муніципальну власність;

—власність громадських організацій;

—приватну власність;

—іноземну власність;

—змішану власність.

В основу національного багатства покладено поняття еконо­мічних активів, що відповідає показникам системи національ­них рахунків. Економічні активи —це об’єкти, що знаходяться в індивідуальній або колективній власності інституційних одиниць, які мають від їх володіння або використання економічну винаго­роду. Кожний економічний актив має вартість, яка залежить від економічних вигод, але ця вартість не буває постійною, так як економічна винагорода для власників різна.

Економічні активи визначаються такими умовами:

—об’єкти повинні знаходитись у власності;

—власник повинен мати економічні винагороди від володін­ня або використання об’єкта;

—власник може розпоряджатись активом на свій розсуд, тобто може його віддати або продати іншим інституційним одиницям.

На основі прийнятої класифікації основних фондів вони поділяються на такі групи: будівлі, споруди, житлові будинки, машини та обладнання, транспортні засоби, виробничий і госпо­дарський інвентар, робоча худоба, продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші види основних фондів. У вартість основних фондів також включаються витрати з покращення земель, витра­ти, пов’язані з передачею прав власності.

Склад основних фондів досліджується за такими ознаками:

—за галузями економіки та видами економічної діяльності (сільське та лісове господарство, промисловість, транспорт, зв’я­зок та ін.);

— за формами власності основні фонди поділяються на фон­ди державної власності, приватної, колективної та ін.;

—за участю у виробничому процесі основні фонди поділя­ються на ті, які беруть участь у виробництві та незадіяні основні фонди;

— за територіальною ознакою фонди групуються відповідно до адміністративно-територіального устрою.

Облік основних фондів проводиться в натуральному та вар­тісному вигляді.

Під час експлуатації основні засоби зношуються, а їх вартість зменшується на суму амортизаційних відрахувань. Такий знос називається фізичний. Зношення, яке пов’язане з розвитком на­уково-технічного прогресу, називається моральним зносом.

Грошовим вираженням зносу основного капіталу є амортиза­ційний фонд. Авансовані основні виробничі кошти рухаються у вигляді амортизаційних відрахувань, накопичуються в аморти­заційному фонді до повного повернення, а потім авансуються у новий цикл виробництва інституційної одиниці у розширеному обсязі за рахунок використання частини прибутку. Рух основних і оборотних фондів супроводжується їхнім споживанням і замі­щенням у вартісній та натуральній формі.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 91 92 93 94 95 9697 98 99 100 101  ... 201