Склад і структура національного багатства
В умовах зростання науково-технічного прогресу значних змін зазнає склад і структура національного багатства, відбувається оновлення основних виробничих фондів, у складі невиробничих фондів збільшується частка майна наукових організацій, освітніх установ, медичних закладів, спостерігається прискорене використання природних багатств, що може негативно вплинути на навколишнє середовище і спричинити підвищення витрат на екологічні заходи.
Національне багатство є одним із найважливіших показників економічної могутності і соціально-економічного прогресу.
У сучасних умовах статистична практика визначення національного багатства відповідає розробкам міжнародних статистичних організацій і системі національних рахунків, де показники національного багатства інтегровані з рахунками і таблицями національного доходу і національного продукту для виявлення взаємозв’язків з поточними результатами виробництва та змінами запасів матеріальних благ. Статистика національного багатства повинна відображати наявність та склад активів, оцінювати їх динаміку і ефективність використання.
Національне багатство складається з двох частин: матеріальної та нематеріальної. До матеріальної частини відносяться створені людиною матеріальні фонди та природні ресурси. До нематеріальної частини відносяться духовні цінності, що знаходяться у розпорядженні суспільства і включають фізичні, професійні та інтелектуальні здібності населення, уміння та навички, рівень освіти та культури населення, досягнення науки і техніки, сукупність духовних, культурних та літературних цінностей. Підвищення освітнього рівня населення сприяє створенню і вдосконаленню засобів виробництва. В свою чергу, ефективне функціонування виробництва неможливе без висококваліфікованої робочої сили, яка здатна управляти технічними засобами і мати високий інтелектуальний рівень.
Ефективність використання виробничих і трудових ресурсів у процесі виробництва виражається співвідношенням одержаного результату від застосування ресурсів та їх витрат. Підвищення ефективності використання може відбуватися як екстенсивним, так і інтенсивним шляхом. Процес інтенсифікації передбачає більш повне використання факторів виробництва при удосконаленні технологій, пов’язаних з науково-технічним прогресом, який дозволяє підвищити використання можливостей наявної та новітньої техніки.
Найвищий ефект досягається тоді, коли в процесі виробництва використовуються ресурси, які відповідають передовим технологіям і висококваліфікованим працівникам, здатним до високопродуктивної праці.
Нефінансові активи — це об’єкти, які дозволяють їх власникам отримувати економічні винагороди в результаті їх використання в економічній діяльності або в результаті зберігання їх як запасу вартості. Нефінансові активи поділяються на вироблені та невироблені. Вироблені нефінансові активи згідно з системою національних рахунків виникають у результаті процесу виробництва і включають основний капітал, запаси матеріальних оборотних коштів та цінності. Основний капітал складається з матеріальних та нематеріальних активів, які неодноразово використовуються в процесі виробництва. До цього виду вироблених
Рис. 6.1. Схема складу національного багатства |
активів також відносяться плодові насадження та нематеріальні продукти, такі як програмне забезпечення.
Запаси матеріальних оборотних коштів включають виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, товари, державні матеріальні резерви.
До цінностей відносяться дорогоцінні метали, дорогоцінні каміння, антикварні вироби, колекції, які є носіями вартості для їх власників.
» следующая страница »
1 ... 87 88 89 90 91 9293 94 95 96 97 ... 201