Економічна статистика

Склад і структура національного багатства

В умовах зростання науково-технічного прогресу значних змін зазнає склад і структура національного багатства, відбувається оновлення основних виробничих фондів, у складі невиробничих фондів збільшується частка майна наукових організацій, освітніх установ, медичних закладів, спостерігається прискорене викори­стання природних багатств, що може негативно вплинути на на­вколишнє середовище і спричинити підвищення витрат на еко­логічні заходи.

Національне багатство є одним із найважливіших показників економічної могутності і соціально-економічного прогресу.

У сучасних умовах статистична практика визначення націо­нального багатства відповідає розробкам міжнародних статистич­них організацій і системі національних рахунків, де показники національного багатства інтегровані з рахунками і таблицями на­ціонального доходу і національного продукту для виявлення взає­мозв’язків з поточними результатами виробництва та змінами запасів матеріальних благ. Статистика національного багатства повинна відображати наявність та склад активів, оцінювати їх динаміку і ефективність використання.

Національне багатство складається з двох частин: матеріаль­ної та нематеріальної. До матеріальної частини відносяться ство­рені людиною матеріальні фонди та природні ресурси. До немате­ріальної частини відносяться духовні цінності, що знаходяться у розпорядженні суспільства і включають фізичні, професійні та інтелектуальні здібності населення, уміння та навички, рівень освіти та культури населення, досягнення науки і техніки, су­купність духовних, культурних та літературних цінностей. Підви­щення освітнього рівня населення сприяє створенню і вдоскона­ленню засобів виробництва. В свою чергу, ефективне функціо­нування виробництва неможливе без висококваліфікованої робочої сили, яка здатна управляти технічними засобами і мати високий інтелектуальний рівень.

Ефективність використання виробничих і трудових ресурсів у процесі виробництва виражається співвідношенням одержано­го результату від застосування ресурсів та їх витрат. Підвищення ефективності використання може відбуватися як екстенсивним, так і інтенсивним шляхом. Процес інтенсифікації передбачає більш повне використання факторів виробництва при удоскона­ленні технологій, пов’язаних з науково-технічним прогресом, який дозволяє підвищити використання можливостей наявної та новітньої техніки.

Найвищий ефект досягається тоді, коли в процесі виробниц­тва використовуються ресурси, які відповідають передовим тех­нологіям і висококваліфікованим працівникам, здатним до ви­сокопродуктивної праці.

Нефінансові активи — це об’єкти, які дозволяють їх власни­кам отримувати економічні винагороди в результаті їх викорис­тання в економічній діяльності або в результаті зберігання їх як запасу вартості. Нефінансові активи поділяються на вироблені та невироблені. Вироблені нефінансові активи згідно з системою національних рахунків виникають у результаті процесу вироб­ництва і включають основний капітал, запаси матеріальних обо­ротних коштів та цінності. Основний капітал складається з мате­ріальних та нематеріальних активів, які неодноразово викорис­товуються в процесі виробництва. До цього виду вироблених

Рис. 6.1. Схема складу національного багатства

активів також відносяться плодові насадження та нематеріальні продукти, такі як програмне забезпечення.

Запаси матеріальних оборотних коштів включають виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, товари, дер­жавні матеріальні резерви.

До цінностей відносяться дорогоцінні метали, дорогоцінні каміння, антикварні вироби, колекції, які є носіями вартості для їх власників.

 

« Содержание


 ...  92  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я