Сучасні моделі ринку праці
Для подолання безробіття і його наслідків необхідно створити найбільш оптимальну модель ринку праці.
Найпоширенішими моделями праці в світі є патерналістська, соціал-демократична і ліберальна. Перша модель розроблена на основі опікування найманого працівника працедавцем упродовж усього життя працівника. Роботодавець забезпечує підготовку і перепідготовку кадрів на своїй фірмі, забезпечує зміни професійно кваліфікаційного складу відповідно до вимог виробництва і кар’єрного зростання працівників. Крім цього, працедавець розв ’язує проблеми надмірної робочої сили за рахунок скорочення робочого часу або переходу за взаємною згодою на інші фірми.
Така модель застосовується в Японії, передбачає систему довічного найму і поширюється на великі та середні підприємства.
Друга, соціал-демократична модель спирається на проведення державою активної політики ринку праці. Ця модель використовується в Швеції, де на підготовку і на перепідготовку кадрів та на створення нових робочих місць витрачається більше коштів, ніж на виплату компенсацій з безробіття.
До основних рис такої моделі належать: непрямі податки на товари і послуги, рівність оплати рівної праці незалежно від фінансового стану підприємства, низький рівень інфляції та повної зайнятості в довготерміновому періоді, надання субсидій підприємствам для утримання неконкурентоспроможних працівників.
Третя, ліберальна модель, характеризується високим рівнем мобільності робочої сили в межах окремих регіональних територій. Безробіття в ліберальній моделі відбувається найчастіше, тривалість безробіття недовга за часом. Ліберальна модель є динамічною і найбільш пристосованою до сучасного розвитку економіки. Вона застосовується в США, Канаді, Австралії. На підприємствах цих країн діють жорсткі взаємовідносини з працівниками, які можуть бути звільнені при скороченні обсягів виробництва без попереднього повідомлення. Колективними угодами охоплена лише чверть всіх працівників. Така політика фірм веде до значної географічної мобільності працівників і більш високого рівня безробіття. За такої моделі працівник повинен завжди підтримувати свою конкурентоспроможність, бути мобільним і пристосованим до потреб економіки.
Економічне зростання країни неможливе без збільшення зайнятості населення, підвищення продуктивності праці та зростання доходів. Політика розвитку ринку праці передбачає збільшення кількості робочих місць з безпечними умовами праці, поліпшення професійно-технічної підготовки, трудової та виконавчої дисципліни, мобільності й економічної активності робочої сили.
Важливою проблемою ринку праці є низький рівень заробітної плати та низька частка витрат на робочу силу у собівартості продукції. У сучасних умовах пріоритетним є створення робочих місць завдяки оптимальному розвитку економіки на національному та регіональному рівнях.
Необхідно реформувати оплату праці для забезпечення належного рівня життя і для стимулювання до активної поведінки на ринку праці.
Питання для самоконтролю
1. Специфіка товару на ринку праці.
2. Показники пропозиції робочої сили.
3. Показники попиту на робочу силу.
4. Працездатність та її види.
5. Ціна і вартість робочої сили.
6. Групування економічно активного населення за зайнятістю.
7. Групування зайнятого населення за окремими ознаками.
8. Безробіття, його сутність і види.
9. Причини і наслідки безробіття.
10.Природне і вимушене безробіття.
11.Фрикційне та інституційне безробіття.
12.Технологічне, структурне і регіональне безробіття.
13.Повне і неповне безробіття.
14.Застійне безробіття.
15.Норма безробіття і критичний рівень безробіття.
» следующая страница »
1 ... 80 81 82 83 84 8586 87 88 89 90 ... 201