Ціна та вартість робочої сили
Ринок праці ефективно функціонує лише у взаємозв’язку з іншими ринками, тому ринок праці є складовою ринкової системи, який відповідає закономірностям функціонування ринкової системи, принципам організації ринку і регулюється законодавчими документами України. Основними елементами ринку праці є попит, пропозиція та вартість робочої сили. Ринок праці можна представити як обмін індивідуальних здібностей людини до праці на набір життєвих цінностей для відтворення робочої сили.
Економічна теорія дає визначення: “Робоча сила — це сукупність фізичних і духовних здатностей, які має організм людини, її жива особистість і які вона застосовує щоразу, коли виробляє будь-які споживчі вартості” [20.100]
Робоча сила є сукупністю фізичних і розумових здібностей, набутих знань та практичного досвіду, які використовуються в процесі виробництва матеріальних цінностей. Робоча сила продається на ринку праці в кредит і оплачується роботодавцем після використання праці протягом певного періоду.
У сучасних умовах основним товаром робочої сили є людина, яка розкриває свої творчі здібності, інтелект, знання та досвід. Економічне зростання в Україні пов’язане з масовим новаторством усіх вікових груп працездатного населення.
Як і будь-який інший товар, робоча сила має споживчу вартість і ціну. Споживча вартість робочої сили — це спроможність створювати додаткову вартість і забезпечувати збільшення капіталу.
При визначенні вартості робочої сили потрібно враховувати ті життєві блага, які необхідні для існування та відтворювання робочої сили. До таких благ належать блага, пов’язані з нормальною життєдіяльністю людини, — підтримання її працездатності, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, а також витрати, пов’язані з утриманням сім’ї та вихованням дітей, культурним та духовним розвитком найманих працівників. Величина вартості робочої сили залежить від розвитку суспільства і пов’язаним із цим зростанням потреб у нових товарах та послугах, збільшенням витрат на житло, лікування, відпочинок та інше. Крім цього, науково-технічний прогрес вимагає від працівників більш інтенсивної праці і пов’язаного з цим психологічного навантаження, що вимагає додаткових фізичних, моральних і нервових сил, які необхідно відновити за рахунок додаткових виплат.
Здатність до праці властива кожній людині, але в умовах підприємницького господарювання робоча сила проявляє здатність до найманої праці. Тому в умовах ринкової економіки передбачається поділ суспільства на власників робочої сили та власників капіталу і землі. Звідси економічна потреба найматися до власника капіталу виникає тільки у найманих працівників, а у власників капіталу такої потреби не виникає. В економічній науці є два підходи до розуміння закону формування заробітної плати:
— зарплата як форма власності є ціна робочої сили (К. Маркс);
— заробітна плата як ціна праці (Ж.Б. Сей, А. Маршалл, П. Са- муельсон та ін.)
На ринку робочої сили найманий робітник пропонує свою здатність до праці, яка реалізується в процесі виробничої трудової діяльності. Робітник продає свою здатність працювати на певний термін за певне грошове винагородження. Найманий робітник втрачає право використовувати свою здатність до праці на свій розсуд. Це право отримує власник капіталу, який купив працю і оплатив це право.
Використання робочої сили, її виробництво та відтворення мають певні відмінності від іншого товару. Процес використання робочої сили відбувається під час роботи працівника на підприємстві, коли він виробляє певні товари та послуги, в ціні яких є частка його праці.
Найманого робітника передусім цікавить можливість компенсувати розумові витрати та фізичні зусилля для забезпечення своєї здатності до найманої праці та на утримання власної родини.
» следующая страница »
1 ... 74 75 76 77 78 7980 81 82 83 84 ... 201