• організація інформаційної безпеки людини, соціальних спільнот, держави як важливих провідних напрямів національної безпеки України та інших її складових, у тому числі економічної безпеки;
• мінімізація наслідків соціогенних загроз особі, суспільству, державі, у тому числі, криміногенних, зокрема, злочинів, що вчиняються з використанням комп’ютерних інформаційних технологій, через електронні засоби телекомунікації;
• забезпечення права власності на інформацію (інформаційних прав) людини, громадських формувань, держави, як вид майна, що перебуває у суспільному обігу не менше рівня права власності на речі (речових прав);
• формування засад державної політики щодо організації протидії іншим негативним проявам інформаційного суспільства.
Зазначені проблеми зумовили необхідність розробки Концепції стратегії (реалізації державної політики) щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні.
Особливу небезпеку для держави і суспільства має прояв кіберзло- чинності з ознаками організованої.
ЧАСТИНА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Концепція стратегії (реалізації державної політики) щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні (далі Концепція), як нормативно-правовий акт, визначає основи організації та управління органами державної влади щодо профілактики, попередження, виявлення та розкриття кіберзло- чинів, а також виявлення причин та умов вчинення таких злочинів, комп’ютерної злочинності в цілому.
Ця Концепція також визначає основні засади напрямів міжнародного співробітництва України з іншими державами щодо протидії транскордонній кіберзлочинності.
Основні напрями стратегії боротьби з кіберзлочинністю (комп’ютерною злочинністю) визначаються на основні положень, принципів, концепцій, доктрин через які реалізується політика держави у сфері суспільних інформаційних відносин.
РОЗДІЛ1.
ВИЗНАЧЕННЯОСНОВНИХПОНЯТЬ ТА КАТЕГОРІЙ
За Концепцією окремі провідні поняття та категорії визначаються у наступному змісті:
Інформаційна цивілізація - історично визначені, на геополітичному рівні, соціальні стандарти розвитку глобального суспільства (Земної цивілізації), що характеризуються діяльністю людей, яка здійснюється на основі послуг, які надаються за допомогою комп’ютерної техніки та електронних інформаційних технологій, у тому числі електронного зв’язку, тобто телекомунікацій через проводові (дротяні), радіо-релейні та штучні космічні супутникові технології передавання та отримання інформації.
Інформаційне суспільство — суспільство, в якому соціальний і економічний потенціал формується за рахунок діяльності людей на основі використання послуг, що надаються за допомогою електронних інформаційних технологій та технологій зв’язку.
Інформаційне середовище суспільних відносин — комплекс відповідним чином упорядкованих технічних та технологічних засобів, автоматизованих (комп’ютерних) систем обробки інформації, телекомунікаційної інфраструктури та інтелекту суб’єктів, які здійснюють збирання, формування, розповсюдження та використання інформації, а також системи правовідносин щодо інформації, що виникають в процесі суспільної діяльності.
Інформаційна безпека — вид інформаційних правовідносин щодо створення, підтримки, охорони та захисту бажаних для людини, суспільства і держави безпечних умов їх життєдіяльності; суспільні процеси, пов’язані зі створенням безпечних (життєво важливих, нормальних) умов поширення, розповсюдження, зберігання та використання інформації; стан правовідносин, пов’язаний з нормальним (безпечним) створенням, розповсюдженням, обробкою, зберіганням та використанням інформації у певному просторі, часі та колі осіб; складовий чинник національної і міжнародної безпеки.
» следующая страница »
1 ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54 ... 187