Принципи побудови глобальної мережі
Люди використовують терміни віртуальний світ, інтернет, World Wide Web, маючи на увазі одне й те саме. Це припустимо і відображає деякі важливі особливості інтернет. Коли ми говоримо “internet” або “мережа”, ми маємо на увазі в цілому — Web, електронну пошту, онлайнові служби тощо. Фактично “віртуальний світ” — це все те, до чого можна отримати доступ за допомогою персонального комп’ютера і модему.
З інформаційної точки зору, інтернет — це сукупність мільйонів інформаційних центрів (які назвали web-сайтами) та величезна кількість різноманітної інформації (що містяться на них). Саме web-сайти, тісно пов’язані безліччю з’єднань, і створюють “Всесвітню павутину” (World Wide Web). З соціальної і економічної точок зору, інтернет — це єдине глобальне середовище спілкування, комунікацій, розваг і ведення бізнесу. З технічної точки зору інтернет — це сукупність десятків тисяч незалежних мереж і мільйонів комп’ютерів.
Федеральна Рада США з інформаційних мереж (Federal Networking Council) у 1995 році визначила інтернет таким чином: “Інтернет — глобальна інформаційна система, частини якої логічно взаємопов’язані одна з одною за допомогою унікального адресного простору, заснованого на протоколі IP (Inetrnet Protocol) або його подальших розширеннях; яка здатна підтримувати зв’язок за допомогою комплексу протоколів TCP/ IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol), їх подальших розширень або інших сумісних з IP протоколів”.
Основу мережі інтернет складає сімейство протоколів TCP/IP. Головним і найбільш поширеним пристроєм доступу до інтернет для кінцевого користувача є комп’ютер. Для розширення можливостей він може бути оснащений мікрофоном, відеокамерою, звуковими колонками і іншими пристроями, що перетворюють його на мультимедійний центр. Комп’ютер може знаходитися вдома, в офісі фірми або в будь-якому іншому місці, що має сучасні засоби комунікації.
Доступ до інтернет надається організаціями (провайдерами), яких називають постачальниками послуг мережі інтернет (Internet Service Provider, ISP). Користувач може отримати доступ з будинку через модем або з офісу через локальну мережу організації. Для підключення до провайдера можуть використовуватися звичайні телефонні лінії, кабельні мережі телебачення, радіоканали зв’язку або супутниковий зв’язок. Провайдер зазвичай має одне або декілька підключень до магістральних каналів (backbones) або крупних мереж, які утворюють головну “кровоносну” систему інтернет. Не можна визначити границі мережі інтернет. Будь- який комп’ютер, підключений до мережі, є його частиною. Так само це відноситься до локальної мережі підприємства, що має вихід в інтернет. Web-сервери, на яких розміщуються інформаційні ресурси, можуть знаходитися в будь-якій частині світу: у постачальника послуг, в локальній мережі підприємства тощо. Необхідно лише, щоб вони були підключені до інтернет і щоб користувачі мережі мали доступ до його сервісів. Як сервіси можуть виступати електронна пошта, FTP, WWW та інші послуги, на яких зупинимось пізніше. До складу служб входять різні джерела інформації: дані, що поступають від інформаційних агентств і з фінансових ринків, фотографії, документація, звукові фрагменти, інформація, надіслана користувачами тощо. Саме сервіси інтернет в сукупності з їх інформаційною складовою є тією головною метою, до якої прагнуть користувачі, і якої вони досягають за допомогою підключення до інтернет. Підключення здійснюється за допомогою протоколів TCP/IP.
В різних комп’ютерних мережах приєднані до неї комп’ютери можуть використовувати ту або іншу мережеву технологію: Ethernet, Token Ring, FDDI, ISDN, АТМ і бездротові технології. З використанням механізмів комунікацій, що залежать від конретних фізичних мереж, прикладні системи за допомогою вбудованого програмного забезпечення з’єднуються одна з одною. При цьому деталі подібного з’єднання “приховані” від користувачів, яким надається можливість працювати ніби то в одній великій фізичній мережі. При об’єднанні великої кількості мереж використовуються маршрутизатори (routers) — комп’ютери, які фізично сполучають мережі одну з одною і за допомогою спеціального програмного забезпечення передають пакети з однієї мережі в іншу. Технологія інтернет не нав’язує якоїсь певної топології міжмережевих з’єднань. Додавання новій мережі до інтернет не потребує її під’єднання до деякої центральної точки комутації або установки безпосередніх фізичних з’єднань з усіма вже існуючими в інтернет мережами. Маршрутизатор “знає” топологію інтернет за межами тих фізичних мереж, які він сполучає, і, грунтуючись на адреси в мережі призначення, передає пакет по тому або іншому маршруту.
» следующая страница »
1 ... 6 7 8 9 10 1112 13 14 15 16 ... 187