Тема 6. Залучення іноземного капіталу
Іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді вкладень іноземної валюти та валюти України, цінних паперів, грошових вимог, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:
– часткової участі у новостворених підприємствах або придбання частки діючих підприємств;
– створення підприємств, філій чи інших відокремлених підрозділів, що повністю належать іноземними інвесторам, або придбання вітчизняних підприємств повністю;
– придбання рухомого чи нерухомого майна безпосередньо або у вигляді цінних паперів;
– придбання прав на користування землею та іншими ресурсами (самостійно або за участю українських осіб);
– в інших формах, що не заборонені законодавством України.
Підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство, в статутному фонді якого не менше 10 % становлять іноземні інвестиції.
Залежно від ступеня контролю зарубіжної компанії над проінвестованою компанією розрізняють прямі та портфельні інвестиції. Прямі інвестиції є основною формою експорту приватного капіталу, що забезпечує встановлення ефективного контролю над проінвестованим підприємством або безпосереднього розпорядження ним. В Україні іноземні інвестиції визнаються прямими, якщо частка іноземного інвестора в статутному капіталі не менша 10 %. Прямі інвестиції поділяються на дві групи: трансконтинентальні капітальні вкладення, які зумовлені кращими умовами ринку і мають на меті завоювання нових ринків, незважаючи на витрати, та транснаціональні вкладення, що мають на меті мінімізацію витрат порівняно з материнською компанією.
Портфельні інвестиції – це капітальні інвестиції, частка яких в капіталі є нижчою від визначеної для прямих інвестицій. Портфельні інвестиції не забезпечують контролю над проінвестованими компаніями, надаючи інвестору тільки право на отримання дивідендів.
Зацікавленість кожної країни в залучення іноземних інвестицій пояснюється тим, що вони:
– стають додатковим джерелом капіталу для економічного розвитку;
– дозволяють залучати сучасні технології, створювати нові та зберігати існуючі робочі місця;
– сприяють реструктуризації та модернізації виробничого потенціалу без створення нових видів заборгованості;
– стимулюють інтеграцію країни в систему міжнародного поділу праці.
У рамках політики залучення іноземних інвестицій державою може проводитися політика імпортозаміщення або політика стимулювання експорту. Політика імпортозаміщення передбачає захист нових чи слабко розвинених галузей промисловості. Роль іноземних інвесторів у такому захисті полягає в наданні ними місцевим підприємствам нових технологій, виробничого та управлінського досвіду. Політика стимулювання експорту проводять країни, що володіють надлишком трудових та інших ресурсів, а іноземні інвестиції спрямовують переважно в трудомісткі галузі. Держава також може пропонувати податкові стимули для фірм, що здійснюють експорт. Цей режим є більш успішним порівняно з політикою імпортозаміщення.
Державна політика приймаючої країни стосовно іноземних інвестицій передбачає політику регулювання інвестицій з метою отримання максимального прибутку на одиницю вкладеного капіталу або політику стимулювання припливу інвестицій для залучення їх максимального обсягу. Залежно від оцінки впливу іноземних інвестицій на економіку приймаючої країни виділяють п’ять типів ставлення приймаючої країни до іноземних інвестицій:
– максимальне відкриття національної економіки для іноземних інвестицій і контроль тільки в галузях, що мають стратегічне значення;
» следующая страница »
1 ... 9 10 11 12 13 1415 16 17 18 19 ... 43