- скорочення трансакційних витрат:
- зниження постійних витрат на одиницю продукції, а внаслідок, і собівартості сільськогосподарської продукції;
- зростання об'єму продажу за рахунок нарощування обсягів виробництва при розширенні ( за допомогою торгово-збутових можливостей агрохолдинга) існуючих ринків збуту і використання бренду:
- поліпшення ділового іміджу учасників агроформування.
По-друге, участь стабілізує роботу підприємств і. отже, дозволить зберегти, а в деяких випадках збільшити робочі місця, що позитивно позначиться на вирішенні соціальних проблем регіону.
Таким чином, створення регіонального агрохолдинга шляхом об'єднання сільськогосподарського, промислового і торпвельного капіталу могло о стати одній з передумов для ефективного розвитку сільського господарства регіону в майбутньому.
Агрохолдинги - це потужні вертикально інтегровані аграрні компанії зі 100-відсотковим іноземним капіталом. Точніше, зі 100-відсотковим офшорним капіталом (капітал, вивезений до офшорів задля ухилення від сплати податків в Україні, а потім завезений до України під виглядом іноземного, знову ж таки, для одержання різноманітних пільг). Темпи створення та "розвитку" агрохолдингів просто неймовірні: через два-три роки половину сільськогосподарських земель в Україні оброблятимуть агрохолдинги. Створення потужних підприємств дає змогу отримувати за кордоном кредити під відсотки вдвічі менші, ніж в Україні. Таким чином, вихід на західні фінансові ринки дав можливість за два останні роки залучити до аграрного сектору України 1,2 млрд дол., що в 2,5 раза більше, ніж за всі попередні 15 років. Маючу велику ринкову потужність, великі агрохолдинги укладають форвардні контракти (на півроку — рік наперед) на постачання матеріально-технічних ресурсів, що забезпечує їх від коливання цін [4].
За словами Миколи Пугачова, керівника групи аналітико-консультаційного Центру ПРООІІ н Україні, виникненню та розвитку агрохолдингів в Україні (Росії, Казахстані і т. д.) сприяла традиційна орієнтація на великі розміри господарств. Згідно з наявними даними (агрохолдинги не луже поспішають афішувати себе), 2007 року з 8366 офіційно зареєстрованих сільгосппідприємств 59 обробляли понад 10 т ис га землі. І взагалі, в Україні кілька десятків компаній обробляє понад 2 мли га землі [5].
Найважливішими чинниками виникнення агрохолдингів є державна підтримка сільського господарства, пільгове оподаткування і, як наслідок. висока прибутковість. Крім того, розростанню агрохолдингів сприяє відносно невелика вартість входження в бізнес, можливість надзвичайно стрімкого "вібивання" витрат (1 -2 роки) та швидкого виходу з бізнесу (вартість основних фондів, якщо поршняти з оброблюваними площами ,-мінімальна).
Микола Пугачов визнав, що агрохолдинги як явище є маловивченими-така собі "чорна скринька" [1].
Але, як кажуть існує ще і інша сторона медалі. Поряд із перевагами існує ряд недоліків агрохолдингів (саме через їхні гігантські розміри):
1) складність підбору менеджерів. У них є багато стимулів для крадіжок і, як наслідок, - погана керованість;
2) складність залучення трудових ресурсів (ці скнари не розуміють, що людям треба платити реальні зарплати);
3) агрохолдинги йдуть лінією "найменшого опору" і впроваджують практично виробництво монокультур (зерноолійні, зерноолійні - цукровий буряк), з тваринництвом справи ніхто мати не хоче, а тому, коли не вносять органічні добрива, стрімко погіршується стан земель;
4) сільське населення не сприймає нових "панів", які найчастіше не переймаються проблемами безробіття й соціального розвитку сільської місцевості, де вони орендують (фактично володіють) великі масиви землі.
Висновки. Включення сільськогосподарських підприємств до складу агрохолдинга дасть їм наступні перспективи:
» следующая страница »
1 2 3 4 56