На другому стані економічному - оцінюється поточний стан сільськогосподарських підприємств, ї х потенціал, об'єми запасів, готової продукції і можливі ринки їх збуту. Складається план фінансування діяльності, терміни погашення заборгонаності, визначення центрів фінансової відповідальності на принципах внутрішньо господарського розрахунку і планування бюджетів структурних підрозділів.
Третій стан структурний - передбачає вибір оптимального варіанту організаційної структури, з виділенням самостійних виробничих, переробних
і обслуговуючих структурних-одиниць, визначаються їх функції, відбувається формування центрального апарату компанії, чисельність працівників, принципи відносин між підрозділами і зовнішніми суб'єктами ринку. При цьому центральний апарат виконує функції, пов'язані із стратегічним плануванням і захистом інтересів власників підприємства І знов кваліфіковані кадри займаються поточною виробничою діяльністю.
Четвертий етап - правовий - проводиться офіційна реєстрація в органах державної влади.
Агрохолдинги включають в себе сільськогосподарські, переробні і торгівельні організації, що об'єднали або повністю, або частково свої ресурси на основі договору про взаємовигідне економічне співробітництво.
Сільськогосподарська продукція служить сировиною для виготовлення інших видів продукції і створення коопераційного ланцюжка. Необхідні підприємства по переробці сільськогосподарської продукції і виробництву з неї продовольчих товарів. Це дозволить їм:
- вирішити проблему забезпеченості сировиною;
- освоїти нові ринки збуту продукції;
- за рахунок залучення до складу учасників агрохолдинга з'явиться можливість підвищити рівень забезпеченості основними засобами.
Для повного завершення інтегрованих ланцюжків необхідні ланки, що займаються оптовою і роздрібною реалізацією виробленої продукції.
Координуючою ланкою інтеграційної структури, яка керує, виступає центральна компанія, учасниками якої делегуються основні питання ухвалення рішень, розпорядження з власністю і доходами, здійснення вищого стратегічного керівництва, координації фінансово-господарської діяльності, бізнес планування, розробки маркетингової політики тощо.
Стратегічним моментом в діяльності центральної компанії є організація виробництва і гарантованого збуту продукції згідно сучасної тенденції розвитку, а саме можливість реалізовувати продукцію під єдиною торговельною маркою-брендом, у зв'язку з чим агрохолдинг вступає у договірні відносини з бренд-компанією.,на основі франчайзинговой форми підприємництва [2].
В рамках агрохолдингу мають бути встановлені тривалі і стабільні виробничі, технолопчні, організаційні, економічні, комерційні і інші зв'язки, що забезпечують максимальне скорочення вграт продукції в процесі переходу з однієї сфери в іншу, чітке функціонування відтворювального процесу і стабільне забезпечення формування районного, регіонального і міжрегіонального продовольчих ринків.
Однією з умов створення і успішного функціонування агрохолдингу є активна підтримка держави, особливо при створенні регіональних агрохолдингів. Це обумовлено лавою причин. По-перше, інтеграція в рамках крупних адміністративних районів буде тривалим процесом, що пояснюється відсутністю досвіду і недоліком біля промислових і сільськогосподарських підприємств вільних фінансових коштів. По-друге, відсутність в регіонах необхідної інфраструктури ринку, що змушує учасників формування займатися різними видами комерційних операцій.
Економічна доцільність участі сільськогосподарських підприємств в агрохолдингу полягає в наступному. По-перше, поліпшення фінансово-економічного положення сільськогосподарського підприємства і відновлення спроможності забезпечується за рахунок:
» следующая страница »
1 2 3 45 6