Банківська справа

Операції банків із міжнародних розрахунків

1.               Роль банків в організації розрахунків при міжнародних економічних відносинах.

2.              Документарний акредитив.

3.              Документарне інкасо.

4.              Банківський міжнародний переказ.

5.              Розрахунки чеками.

1.               Роль банків в організації розрахунків при міжнародних еко­номічних відносинах

Здійснюючи міжнародні комерційні операції, необхідно ретельно зва­жувати ступінь ризику, що зовсім непросто, особливо, якщо повинні бути закуплені або продані інвестиційні товари з великою тривалістю виробни­чого або монтажного циклу і угода, що передбачається, буде закінчена че­рез декілька років. Завдяки досвіду тисяч операцій банківські спеціалісти можуть значною мірою сприяти безперебійному протіканню таких угод, як простих, так і складних. Тому вже на перших етапах здійснення знач­них проектів рекомендується залучати великий банк для переговорів і по­середницької оцінки.

До факторів розвитку міжнародних операцій комерційних банків відно­сяться:

•               закріплення економічного і фінансового стану розвинутих країн;

•               зниження бар’єрів у міжнародній торгівлі, що підвищує розвиток бан­ківських операцій;

• збільшення закордонних інвестицій;

• технічний прогрес у галузі транспорту і зв’язку.

До основних функцій банків, що здійснюють міжнародні операції, відносяться:

•  міжнародні розрахункові операції;

•  міжбанківські валютні операції на міжнародному валютному ринку;

•  кредитування міжнародної торгівлі і послуг;

•  обслуговування міжнародного руху капіталів і кредитів.

Розрахунки в міжнародній торгівлі — це регулювання платежів за гро­шовими зобов’язаннями та вимогами, що виникають між юридичними осо­бами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.

Розрахунки здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цьо­го банки використовують свій закордонний апарат та кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються відкриттям корес­пондентських рахунків «лоро» (іноземних банків у даному банку) та «нос­тро» (даного банку в іноземних). Кореспондентські відносини визначають порядок розрахунків, розмір комісії, методи поповнення використаних коштів.

Зовнішньоторговельні контракти передбачають передачу товару або товаророзпорядчих документів, які пересилаються банком експортера бан­ку імпортера або банку країни платника для оплати у встановлений строк. Розрахунки здійснюються за допомогою різних засобів платежу, які вико­ристовуються в міжнародному обігу: векселів, чеків, платіжних доручень, телеграфних переказів.

У міжнародній практиці торгових відносин існує декілька варіантів форм розрахунків, які відрізняються один від одного в залежності від сту­пеня довіри торгових партнерів, а також від тієї ролі, яку покликані в кож­ному конкретному випадку відігравати банки в розрахунках між продав­цем і покупцем.

Основними формами розрахунків з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Ра­зом із тим кожна із вказаних форм має декілька різновидів.

Схематично механізм міжнародних розрахунків можна подати таким чином (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Механізм міжнародних розрахунків

1 — імпортер купує у свого банку телеграфний переказ, банківський чек, век­сель або інший платіжний документ; 2 — імпортер пересилає платіжний документ експортеру; 3 — експортер, який отримав від імпортера цей платіжний документ, продає його своєму банку за національну валюту, яка необхідна йому для вироб­ництва або інших цілей; 4 — банк експортера пересилає за кордон своєму банку- кореспонденту платіжний документ; 5 — отримана від продажу цього документа сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський ра­хунок банку експортера.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 185 186 187 188 189 190191 192 193 194 195  ... 278