• агресивна — П.д., яка передбачає постійне зростання виплати дивідендів (як правило, у встановленому наперед відсотку їх приросту стосовно попереднього періоду) незалежно від результатів фінансової діяльності. Така політика забезпечує високу ринкову вартість акцій та формує позитивний імідж акціонерного товариства серед потенційних інвесторів у разі додаткових емісій акцій, проте може призвести до фінансових ускладнень, оскільки можливості самофінансування компанії за рахунок прибутку стають обмеженими.
Основними етапами формування П.д. акціонерного товариства є: вивчення та оцінка чинників, що визначають передумови формування дивідендної політики, зокрема тих, які характеризують інвестиційні можливості підприємства, спроможність формувати фінансові ресурси з альтернативних джерел, умови оподаткування дивідендів та майна підприємства, отримуваний прибуток і рентабельність власного капіталу, невідкладні виплати за отриманими кредитами, рівень дивідендних виплат компаній-конкурентів тощо; вибір типу дивідендної політики; розробляння механізму розподілу прибутку відповідно до обраного типу дивідендної політики; визначення рівня дивідендних виплат на одну акцію.
Ефективність дивідендної політики оцінюють за динамікою ринкової вартості акцій, а також за такими показниками:
• коефіцієнт дивідендних виплат (К):
К = Ф : П або К = Дд : Пд ,
дв дв ч дв А ’
де Фдв — фонд дивідендних виплат, сформований відповідно до вибраного типудивідендної політики; Пч — сума чистого прибутку акціонерного товариства; ДА—сума дивідендів, виплачуваних на одну акцію; ПА — сума чистого прибутку в розрахунку на одну акцію;
• коефіцієнт співвідношення ціни та доходу від акції (Кц/д):
Кц/д = ЦАР : ДА ,
де ЦАР — ринкова ціна однієї акції.
ПОЛІТИКА ДИВІДЕНДНИХ ВИПЛАТ ЗАЛИШКОВА — дивідендна політика підприємства, яка передбачає формування фонду виплати дивідендів тільки після формування власних фінансових ресурсів, що повністю забезпечують інвестиційні потреби підприємства. Така політика сприяє високим темпам розвитку підприємства, зростанню його фінансової стійкості. Недоліком її є те, що вона негативно впливає на ринкову ціну акцій. П.д.в.з. використовується здебільшого лише на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, характерних високим рівнем його інвестиційної активності.
ПОЛІТИКА ЕМІСІЙНА — частина загальної політики формування фінансових ресурсів підприємства, яка полягає в залученні необхідного їх обсягу із зовнішніх джерел внаслідок випуску та розміщення на первинному ринку власних цінних паперів (акцій, облігацій тощо). П.е. передбачає такі етапи: дослідження можливостей ефективного розміщення майбутньої емісії цінних паперів; визначення мети емісії (реальне інвестування, поліпшення структури використовуваного капіталу тощо); визначення обсягу емісії; визначення номіналу, видів та кількості цінних паперів, що їх належить емітувати; оцінка вартості залученого капіталу; визначення ефективних форм андерайтингу.
ПОЛІТИКА ПОСТІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ОБСЯГУ ДИВІДЕНДНИХ ВИПЛАТ — політика, яка передбачає стабільне збільшення рівня дивідендних виплат на одну акцію, як правило, за твердо встановленим відсотком приросту до рівня попереднього періоду. Перевагами такої політики є забезпечення високої ринкової вартості акцій підприємства і формування позитивного його іміджу в потенційних інвесторів на випадок додаткових емісій. Недоліком є те, що за такої політики може знижуватися інвестиційна активність підприємства та його фінансова стійкість.
ПОЛІТИКА СТАБІЛЬНОГО ОБСЯГУ ДИВІДЕНДНИХ ВИПЛАТ
— політика, яка передбачає виплату незмінної суми дивідендів протягом тривалого терміну. Перевагами такої політики є її надійність, впевненість акціонерів у незмінності доходів, що у свою чергу визначає стабільність котирування акцій на фондовому ринку. Недоліком її є слабкий зв’язок з фінансовими результатами діяльності підприємства.
» следующая страница »
1 ... 33 34 35 36 37 3839 40 41 42 43 ... 52