Отже, як ми бачимо, пріоритетність у перевірці завдань з обов'язкового аудиту надається лише у вигляді встановлення більш високого значення нормуючого коефіцієнта, що дозволяє лише наблизити сам факт проведення
перевірки в межах шестирічного циклу, а не скоротити термін між перевірками, і є, на наш погляд, суто символічною відповіддю на вимоги міжнародних документів
4. Підвищені вимоги щодо проведення перевірок контролю якості виконання завдання.
Міжнародним стандартом контролю якості 1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги» [6, с.163-190] встановлена обов'язковість проведення перевірки контролю якості виконання завдання в межах самої аудиторської фірми для всіх завдань з аудиту фінансової звітності зареєстрованих на біржі суб'єктів господарювання (п.60, «а») з метою отримання об'єктивної оцінки важливих суджень, зроблених групою із завдання, та висновків, досягнутих при підготовці звіту, а також чітко визначені питання, які повинні бути розглянуті в процесі такої перевірки контролю якості (п.65). Для інших завдань повинні бути встановлені критерії оцінки для визначення необхідності проведення перевірки контролю якості. Згідно ПНПКЯ 1 (ст. 79-83) чітка пріоритетність проведення перевірки контролю якості для завдань з обов'язкового аудиту не передбачена.
Висновки та перспективи подальших наукових розробок в даному напрямі. Узагальнюючи результати дослідження, слід зазначити наступне:
1. Якщо мова йде про обов'язковий аудит, то важлива суспільно-значима роль аудиту проявляється у формуванні думки стосовно ступеню достовірності оприлюдненої інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання. Хоча вибір аудиторської організації та оплата наданих послуг здійснюється на комерційних засадах в рамках цивільно-правового договору, тобто опосередковуються приватно-правовою формою, за своїми цілями, призначенням та функціями обов'язковий аудит здійснюється в інтересах певного кола осіб та держави, тобто в суспільних інтересах. Це вимагає висування додаткових обмежень та вимог щодо діяльності суб'єктів аудиторської діяльності, які виконують обов'язковий аудит. В цьому аспекті
якість вітчизняного законодавства не можна визнати задовільною, оскільки практично ніяких пріоритетів в сфері регулювання аудиторською діяльністю обов'язковому аудиту не відводиться.
2. Достатня кількість вимог, які за своїм змістом є абсолютно обґрунтованими, міститься в документах, підготовлених Європарламентом та Міжнародною Федерацією Бухгалтерів. Але багато з них, зокрема, вимоги щодо дотримання незалежності, проведення перевірок контролю якості виконання завдання та терміну, протягом якого аудитори та аудиторські фірми, які виконують обов'язковий аудит, повинні проходити перевірку систем контролю якості, не враховані у документах, підготовлених Аудиторською палатою України. Враховуючи те, що в нашій країні не звертається увага на створення системи суспільного нагляду та достатнього механізму забезпечення прозорості аудиту, що передбачено Директивою 2006/43/ЄС, існуючі правові гарантії забезпечення якості обов'язкового аудиту в Україні не можна розглядати як повноцінні.
3. Посилену увагу слід приділити дотриманню незалежності суб'єктів аудиторської діяльності, які виконують обов'язковий аудит, особливо забороні надання більшості з додаткових послуг клієнтам з аудиту фінансової звітності. В даному випадку можна побачити явний недолік, який перешкоджає ефективному забезпеченню об'єктивності аудитора, оскільки в Законі України «Про аудиторську діяльність» застосовується вислів «інші аудиторські послуги» (ст. 3 «Аудиторська діяльність»). Вказівка на зв'язок між послугами та власне аудитом створює враження, що суміщення такого роду послуг та аудиту є нормальним явищем, яка не впливає на об'єктивність аудиту. Доцільно використати термін «інші послуги», що повинно показати різницю, протилежність в змісті та, навіть, несумісність аудиту і таких послуг.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8