Підвищення вимог до суб\'єктів аудиторської діяльності, що здійснюють обов\'язковий аудит, як засіб підвищення якості аудиту

Розглянемо вимоги до обов'язкового аудиту, які містять документи, підготовлені Європарламентом та Міжнародною Федерацією бухгалтерів, а саме:

- згадана вище Директива 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 року про обов'язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності (далі - Директива 2006/43/ЄС) [3];

- Кодекс етики професійних бухгалтерів [6, с.11-126];

- Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, інших завдань з надання впевненості та супутніх послуг [6, с.127-1164];

- Положення про зобов'язання організацій - членів Міжнародної федерації Бухгалтерів (МФБ) 1 «Забезпечення якості» [10].

Аналіз положень вищеназваних документів та порівняння їх з вимогами вітчизняних документів дозволяє виділити наступні особливості в сфері обов'язкового аудиту.

1. Підвищені вимоги щодо дотримання незалежності з боку аудиторів та аудиторських фірм.

Так, в Кодексі етики професійних бухгалтерів підкреслюється, що завдання з аудиту фінансових звітів стосуються широкого кола майбутніх користувачів, внаслідок цього важливе значення має не лише незалежність думки, а й незалежність поведінки (п.290.14 Кодексу). Тому вимоги щодо дотримання незалежності деталізуються в залежності від виду послуг, яка надається аудитором, тобто від того, чи здійснюється аудит фінансової звітності суб'єктів, які зареєстровані на біржі, або аудит фінансової звітності інших суб'єктів, або інші завдання з надання впевненості, або інші послуги. При цьому слід звернути увагу на те, що в Кодексі етики професійних бухгалтерів найбільш суворі вимоги встановлені саме для випадків проведення аудиту фінансової звітності суб'єктів, зареєстрованих на біржі, а не для більш широкого кола «суб'єктів суспільного інтересу». Під зареєстрованим на біржі суб'єктом господарювання («listed entity») розуміють суб'єкт господарювання, чиї акції чи боргові цінні папери котируються чи зареєстровані на офіційно визнаній фондовій біржі, або операції з якими здійснюються за нормативними актами визнаної фондової біржі чи еквівалентного органу [6, с.146-147].

В Директиві 2006/43/ЄС вказаним питанням присвячені статті 22 «Незалежність та об'єктивність», 24 «Незалежність та об'єктивність аудиторів, що виконують обов'язковий аудит від імені аудиторських фірм», 42 «Незалежність». Їх зміст, представлений загальними положеннями, відповідає вимогам Кодексу етики, але є і відмінності, які стосуються:

- однозначної заборони проведення обов'язкового аудиту при наявності будь-яких прямих або опосередкованих фінансових, ділових, трудових або інших стосунків та при наданні додаткових неаудиторських послуг;

- необхідності забезпечення невтручання власників чи акціонерів аудиторської фірми, а також членів адміністративних, керівних та спостережних органів таких фірм або пов'язаних фірм у виконання обов'язкового аудиту в будь-який спосіб, що ставить під загрозу незалежність

та об'єктивність аудитора;

- заборони аудиторові обіймати ключову керівну посаду в суб'єкті, що перевіряється, протягом не менше двох років від дати відмови від виконання завдання з аудиту як аудитора чи ключового партнера з аудиту.

Отже, суворіші обмеження щодо незалежності розповсюджені на більш широке коло випадків завдань з аудиту, які включають всіх суб'єктів суспільного інтересу. З цих позицій слід зазначити, що на Україні відсутня чіткість стосовно вказаних питань. Наведемо простий приклад: в Законі України «Про аудиторську діяльність» відсутні обмеження щодо надання додаткових послуг клієнтам з аудиту фінансових звітів, чим фактично користуються всі аудитори, незважаючи на те, що такі послуги заборонені Кодексом етики, який також є обов'язковим до застосування в нашій країні. 2. Скорочений термін для ротації (заміни) партнерів з завдання. Кодекс етики вимагає ротації партнера з завдань з аудиту фінансової звітності зареєстрованих на біржі суб'єктів господарювання або особи, яка відповідає за перевірку контролю якості, через певний період, який, як правило, не більше семи років, а також вимагає, щоб особи, ротація яких відбувається після встановленого періоду, не поверталися до їхніх обов'язків при виконанні завдань з аудиту для даного клієнта, поки не мине певний період часу, звичайно - два роки (п. 290.154 Кодексу).

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я