Організаційно-економічні проблеми розвитку закладів культури і мистецтва в Україні та шляхи їх вирішення на законодавчому рівні

Незважаючи на те, що починаючи з 2000 р., Україна швидко нарощувала показник ВВП на душу населення з приростом у 10-40% щорічно [2], частка видатків на культуру та мистецтво від загальних видатків зведено Державного

бюджету досі коливається лише на рівні 1% [1], що в рази менше, ніж в провідних західних країнах.

Безумовно очевидною є значущість "головних" сфер, серед яких: фінанси, промисловість, оборона, зовнішня політика, міжнародна торгівля, але не менш вагомий внесок у розвиток держави і її нації вносять і всі інші галузі. Їх вплив не можна знецінювати. Лише розподіл коштів за прогресивною методикою дозволить динамічно розвиватися та мати інтелектуально сильний, самосвідомий людський капітал.

Підсумовуючи вищевикладене, можна вказати декілька першочерговий заходів по вдосконаленню правового механізму регулювання організаційно-економічних відносин в галузі культури та мистецтва на які звертають увагу вітчизняні науковці. Це прийняття універсального, консолідованого, уніфікованого нормативно-правового документу, який зможе забезпечити правову регламентацію всіх елементів та аспектів діяльності у сфері культури та мистецтва. Подібні зрушення дозволять врегулювати суспільні відносини, оптимізувати галузеве законодавство, привести його у відповідність до вимог високорозвиненого демократичного суспільства. Важливим є впровадження цих заходів державної політики на практиці, контроль за дотриманням законів та прийнятих рішень, за виконанням держпрограм, за реалізацією профінансованих державою культурних проектів і заходів, забезпечення прозорості дій держави у сфері культури та мистецтва. [4, с.150-151].

Як зазначає відомий український вчений І.Дзюба, при підготовці законодавства щодо спонсорства і меценатства варто передбачити створення Національної Ради з культури, до якої повинні входити визначні діячі культури та мистецтва. [5]

Наступними кроками по реформування системи регулювання діяльності закладів соціально-культурної сфери повинен бути перегляд законодавчих актів в сфері податкового, трудового, бюджетного права, щодо забезпечення сприятливих умов розвитку галузі культури і мистецтва, розширення можливостей прямої фінансової підтримки галузі культури і мистецтва, через

впровадження більш прогресивних та дієвих методів розподілу коштів Державного бюджету.

Таким чином, вдосконалення правових норм в першу чергу потребують Наказ профільного Міністерства "Про затвердження Положення про стажування працівників театрів, філармоній, професійних творчих колективів, цирків, кіностудій України", Наказ Міністерства культури і мистецтв України "Про затвердження типової форми контракту з керівниками та творчими працівниками державних театральних та концертних видовищних закладів, підприємств і організацій культури", Постанова Кабінету Міністрів "Про контрактну форму трудового договору з керівниками та творчими працівниками державних театральних та концертно-видовищних закладів, підприємств і організацій культури" [Див. 16].

Висновки та перспективи подальших наукових розробок. Успішному провадженню організаційно-економічних відносин у галузі культури і мистецтва значно перешкоджає недосконалість існуючих та відсутність необхідних законодавчих актів та нормативно-правових документів, обмеженість фінансових ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Серед науковців та функціонерів сфери культури і мистецтва актуальною є думка, що підтримкою держави мають користуватися стратегічні різновиди культури: музично-драматичний і драматичний театр, оперний театр, симфонічна музика. Усі інші види мистецтв і культури повинні регламентуватися виключно через політику оподаткування і передання у власність окремих груп. [Див. 6]

У роботі ми дослідили сучасний стан і проблеми фінансування закладів культури і мистецтва, показали вагомість внеску організацій галузі культури і мистецтва в розвиток держави, проаналізували законодавчу базу в сфері культури та мистецтва та запропонували низку першочергових заходів щодо зміни правового регулювання організаційно-економічних відносин у цій галузі.

 

« Содержание


6


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я