Невирішеною проблемою для сучасної економічної науки є проблема поєднання економічної та соціальної ефективності діяльності організацій соціально-культурної сфери. Актуальним є невирішене питання поглибленого дослідження причинно-наслідкових зв'язків між сучасною законодавчою базою та організаційно-економічними проблемами соціально-культурної сфери.
Мета роботи полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних змін та практичних підходів до вдосконалення правового механізму регулювання організаційно-економічних відносин в галузі культури та мистецтва.
Досягненню мети сприятиме вирішення наступних завдань: окреслити коло нагальних соціально-економічних проблем розвитку соціально-культурної сфери, зокрема галузі культури і мистецтва, проаналізувати нормативно-правові акти та законодавчі документи стосовно правового механізму регулювання організаційно-економічних відносин в галузі культури і мистецтва, визначити напрями оптимізації сучасної законодавчої політики держави в сфері культури і мистецтва, на основі чого розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення відповідного правового механізму регулювання соціально-економічних відносин в галузі культури і мистецтва.
Виклад основного матеріалу дослідження. Ефективно побудовані організаційно-економічні відносини є важливої складовою адекватного функціонування закладів культури і мистецтва. Кардинальні зміни в культурній
сфері, які зумовлені ринковими, політичними, економічними та соціальними перетвореннями, вплинули на розвиток старих та сприяли виникненню нових різноманітних суб'єктів культурної діяльності, заснованих як на держаній (комунальній) так і на приватній власності. Безперечно це призвело до кількісних та якісних змін у культурно-мистецькому житті країни. Без внесення вагомих змін у розвиток організаційно-економічних відносин в закладах сфери культури і мистецтва подібні якісні перетворення опиняються перед загрозою свого знищення. Таким чином, виникла нагальна потреба в пошуку нових підходів до формування відповідних організаційно-економічних відносин в царині культури і мистецтва.
Організаційно-економічні проблеми розвитку галузі культури та мистецтва можна охарактеризувати наступним чином: заклади соціально-культурної сфери, особливо культурного на мистецького напряму діяльності опинились в критичному стані на тлі соціально-економічної кризи; відповідні заклади мають слабку матеріально-технічну базу і загострені проблеми недостатнього фінансування; суттєвою проблемою є нескоординованість зусиль різних рівнів управління сферою культури та мистецтва; в галузі має місце низький рівень економічної і юридичної компетентності працівників, вкрай низький рівень оплати праці в галузі; складність переорієнтації мислення, що не сприяє виживанню установ культури в умовах фінансово-економічної кризи; низький рівень соціальної захищеності працівників культури.
Перебування сучасної соціально-культурної сфери у важкому, кризовому стані потребує розроблення та формування такої моделі управління всіма задіяними ресурсами, яка б ґрунтувалася на взаємній співпраці між органами державної законодавчої влади, громадськістю, безпосередньо закладами культури і мистецтва. Подібна співпраця повинна базуватися на повній та безперервній взаємодії у вирішенні питань культурного розвитку, що відповідає специфіці культурної сфери і є важливим в умовах становлення громадського суспільства в Україні. Одним з пріоритетних завдань галузі культури і мистецтва в суспільстві є формування інтелектуальних, моральних і духовних
якостей індивіда, що з економічної точки зору сприяє розвитку країни взагалі та поліпшенню якості робочої сили зокрема. Досліджуючи проблему багатства людського розвитку, Г.Волков акцентує, що "мірилом цього багатства виступає не тільки виробництво на душу населення, але й, якщо можна так виразитися "виробництво цієї самої душі". [З, с.329]
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7