Облік доходів та фінансових результатів підприємства

Відповідно до вимог П(С)БО 15 доходи класифікують за різними ознаками. Залежно від виду діяльності розрізняють доходи - від звичайної та надзвичайної діяльності. Звичайна ж в свою чергу поділяється на операційну та не операційну (фінансову та інвестиційну).

Разом з тим слід зазначити, що одні й ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого. Наприклад, дохід від покриття втрат від стихійного лиха буде розглядатись як надзвичайний для підприємства, яке їх зазнало, та буде звичайними витратами для страхової компанії, що здійснює страхування від таких випадків.

З метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють дохід: - від реалізації продукції, товарів, інших активів придбаних з метою продажу (крім інвестицій у цінні папери);

- надання послуг:

- використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом якого є отримання відсотків, дивідендів.

Різні види доходу від реалізації мають різні критерії визнання. Особливості визнання різних видів доходу від реалізації продукції незалежно від форм власності визначаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності на підставі П(С)БО 15 "Дохід". Розрахунки з бюджетом відбиваються на рахунку "Розрахунків з бюджетом", до якого відкривають субрахунок "Розрахунки по податку на прибуток". На підставі розрахунків авансових платежів до бюджету і податку з фактичною прибутку по кредиту цього рахунку щомісячно нараховуються суми податку на прибуток, що належить бюджету. Нараховані протягом звітною періоду авансові платежі до бюджету по податках на прибуток і суми перерахунків по цих податках виходячи з фактичного прибутку відносять в дебет рахунку.

Дохід пов'язаний з наданням послуг, має визнаватися, виходячи зі ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу. Визнання доходу за методом оцінки ступеня завершеності операцій здійснюють трьома способами: - вивчення виконаних робіт (коли сторони, вивчивши надані вже послуги, визначили ступінь їх готовності та оцінили їх конкретну суму); - визначення частки обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

- визначення частки витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Визнання доходу за методом рівномірного нарахування застосовують тоді, коли надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій за певний період часу. Якщо дохід від надання послуг не можна правильно визначити, то він відображається в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню, а якщо не має ймовірності відшкодування названих витрат, то дохід не визнається, а ці витрати відносяться до витрат облікового періоду [1].

Дохід від цільового фінансування визнається тільки в сумі витрат, пов'язаних із цим фінансуванням, при чому в тих періодах, коли такі витрати виникли. Цільове фінансування не визнається доходом доти, доки не буде підтвердження того, що воно буде отримане. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких було здійснено витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. Цільове фінансування, отримане як компенсація витрат, які вже понесло підприємство, чи в цілях негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх, пов'язаних з таким витрат, визнається доходом того періоду, в якому виникла дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням.

При економічних розрахунках прибуток після оподаткування прийнято вважати чистим прибутком, що поступає в розпорядження власників організації. Але в практиці, що склалася, коли частина витрат організації, пов'язана з господарською діяльністю, відноситься не на собівартість продукції, а на прибуток після оподаткування, коли інша частина витрат і втрат організації списується не на рахунок Прибутків і збитків, а так само на рахунок, не весь прибуток, що залишається у розпорядженні організації після оподаткування, може бути віднесена до чистого прибутку. Чистим прибутком організації з урахуванням тієї, що склалася практика, можна вважати ту частину прибутку, яка прямує на капітальні вкладення й приріст основного та оборотного капіталу, на покриття збитків минулих років і відрахування в резервний капітал, а також на виплату дивідендів і доходів власникам [4].

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я