До нетарифних методів регулювання експортно-імпортної діяльності належать різні методи фінансової, технічної, адміністративної, кредитної і торговельної політики, які можуть свідомо спрямовуватись на регулювання зовнішньої торгівлі (заборони, квоти, ліцензії) і
виникати в результаті проведення технічної політики, реалізації норм охорони здоров'я, вжиття адміністративних і фінансових заходів. Побічна дія цих заходів створює перешкоди для зовнішньої торгівлі і перетворює їх на нетарифні обмеження.
Використання першої групи нетарифних методів грунтується на розвинутій законодавчій та адміністративній базі, а їх здійснення доручається відповідним органам виконавчої влади, як правило, центральним урядовим органам. Стосовно заходів другої групи, то більшість країн прагне розробити міжнародні угоди про правила використання засобів технічної та екологічної політики, правила і норми (стандарти) щодо охорони здоров'я, стандарти сертифікації з метою визнання національних заходів у цій галузі для мінімізації їх обмежувальної дії в міжнародній торгівлі.
Класифікаційні схеми нараховують понад 600 конкретних видів нетарифних обмежень, об'єднаних у п'ять (СОТ) чи більшу кількість груп (схеми МБРР, ЮНКТАД, Міжнародної торговельної палати). За даними СОТ, нетарифними обмеженнями охоплено близько 18 % світової торгівлі. За даними Світового Банку, це значення сягає 27 % [7].
Квотування і ліцензування досить жорсткі методи торговельної політики, які розглядали два останні раунди переговорів у рамках СОТ. На цих зустрічах розроблено правила використання окремих видів нетарифних обмежень. Ці інструменти досить широко використовуються в світовій практиці. В Угорщині для захисту ринку від іноземної конкуренції діє система глобалних квот на окремі види товарів. В Естонії ліцензування імпорту відбувається з метою захисту національних виробників.
Отже, основними пріоритетними напрямами в системі спрощення митно-тарифного оподаткування є:
1. Виконання завдань, визначених Державним бюджетом України на 2009 рік. яке передбачає удосконалення та уніфікацію процедур справляння платежів, посилення контролю за повнотою бази митною оподаткування, недопущення заниження митної вартості товарів, невірного визначення класифікації товарів та країн їх походження.
2. Спрощення та модернізація митних процедур на кордонах і всередині країни, в основі якого лежить розширення переліку суб'єктів, які користуються спрощеною процедурою митного контролю товарів, здійснення митного контролю, заснованого на аналізі ризиків, скорочення до мінімуму кількості та часу проведення процедур митного контролю та оформлення, забезпечення роботи за принципом "єдиного офісу" у повному обсязі, розширення застосування спільного контролю з митними органами суміжних країн.
3. Забезпечення комплексного контролю за додержанням митноо законодавства підприємствами, яке полягає у: впровадженні контролю на основі методів аудиту, реалізації віднесених до компетенції митної служби заходів, спрямуванні роботи на протидію правопорушенням "інтелектуального" характеру, посиленні митного контролю за здійсненням зовнішньоекономічних операцій товарів, викритті незаконних переміщень.
4. Розробка та імплементація митного законодавства, що відповідає міжнародним стандартам та стандартам ЄС, яка передбачає удосконалення Митного кодексу України, враховуючи положення законодавства ЄС, приєднання України до міжнародних конвенцій з митних питань та забезпечення їх імплементації у митному законодавстві України.
5. Розвиток та удосконалення функціональних підсистем Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та реалізація перспективних інформаційних технологій, які полягають у розробці та впровадженні нових автоматизованих підсистем, програмних продуктів та інформаційного забезпечення, удосконаленні технологій декларування товарів та транспортних засобів [6].
» следующая страница »
1 2 3 45