Під час аналізу показників діяльності національної банківської системи за 2004-2008 роки спостерігалося підвищенням фінансової стабільності, рівня капіталізації банків, підвищення якості активів, зменшення ризиків у банківській діяльності, а також наявність позитивних структурних змін в активах, зобов'язаннях, капіталі банків та в кількісному складі системи.
Сумарний балансовий капітал банків нашої країни близький до розміру капіталу одного із провідних закордонних банків. Загалом, обсяг капіталізації усіх українських банків становить близько 5,4% до ВВП (порогове значення показника - 20%), що створює суттєву загрозу фінансовій безпеці держави [3].
Зростання іноземного капіталу на національному фінансовому ринку є поштовхом до розвитку конкуренції на ринку капіталів, покращення рівня обслуговування, здешевлення кредитних ресурсів та підвищення ставок по депозитним операціям. Потужна банківська система є необхідною умовою забезпечення сталого економічного зростання в Україні. Швидка зміна умов функціонування, відкритість, схильність до внутрішніх перетворень спонукають банківську систему до постійного удосконалення.
Основою для зміцнення банківської системи України, підвищення її надійності та стійкості до криз є достатній рівень капіталізації. Сучасні умови господарювання вимагають нових форм та методів банківської підтримки, але спектр і обсяги послуг що надаються банками залишаються обмеженими. Забезпечення прибуткової діяльності та підвищення рентабельності активів - важлива умова стабільного функціонування і розвитку банків України.
Необхідно постійно поліпшувати імідж банківських установ, розширювати і якісно вдосконалювати депозитні операції, здатні примножувати ресурси і, відповідно, забезпечувати їх ширшу участь в
інвестиційній та кредитній діяльності. Такий стан справ потребує комплексного вирішення проблеми і нового підходу як на макрорівні, де треба внести корективи щодо оподаткування доходів громадян та законодавчих норм; так і на внутрішньобанківському рівні. Тут зміни повинні проходити у напрямку спрощення і зростання доступності операцій для фізичних осіб, а також використання коштів з максимально можливою ефективністю при мінімальному рівні ризикованості цих операцій.
Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кредитними установами, яка сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій і послуг, які може виконувати сучасний універсальний банк. Головними складовими елементами системи зовнішньоекономічної політики України є: національна конвертована валюта; створення потужного експортного сектору; залучення іноземних інвестицій; гнучка податкова, цінова, депозитна, кредитна, фінансова, валютна політики, які стимулюють диверсифікацію експортно-імпортних відносин; лібералізація імпорту; проведення зарубіжної підприємницької та фінансової діяльності; розбудова розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту (банки, біржі, небанківські організації, аудит, консалтинг, лізинг тощо); поступова інтеграція економіки в європейські і світові господарські об'єднання та організації; кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Іншим важливим інструментом фінансової політики є дисконтна ставка. Регулювання економічної кон' юнктури за допомогою дисконтної ставки полягає в тому, що через зміну її величини здійснюється вплив на кредитну діяльність комерційних банків [4].
Серед економічних важелів валютної політики можна виділити валютні операції - весь спектр операцій, які на сьогоднішній день дозволяється здійснювати банкам України і визначає їх конкурентоспроможність на світовому ринку та валютний курс - основний індикатор доцільності здійснення таких операцій. Ще один інструмент фінансової політики - регулювання центральним банком величини