Окрім трудових ресурсів і капіталу домогосподарства можуть також постачати національному виробництву грошові кошти. Вони вносять гроші до банків, купують акції та облігації акціонерних товариств і банків.
Таким чином, домашні господарства є основними постачальниками та споживачами матеріальних, інтелектуальних, духовних, фінансово-економічних, соціальних ресурсів суспільства, що й визначає їх ключове місце у суспільстві на етапі трансформаційних процесів, що відбуваються. Можна констатувати, що домогосподарства виконують в економіці чотири важливі функції: 1- власника і постачальника ресурсів; 2 -виробника товарів і послуг; 3 - споживача товарів і послуг; 4 -накопичувача доходів та інвестора [4, с.245].
У національній економіці домогосподарства є постачальниками на ринок перш за все людських ресурсів. Кожна людина є власником
робочої сили, носієм знань, виробничого досвіду. Він може вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінність у власних інтересах. Сучасний технічний прогрес потребує висококваліфікованих та творчих ресурсів праці, що надасть можливість праці приносити творчу насолоду і високе матеріальне забезпечення.
Добробут соціуму в цілому і кожного його індивіду окремо багато у чому залежить від ступеня узгодженості інтересів робітника і роботодавця, від здатності суспільства знаходити компроміси в питаннях розподілу доходів поміж суб'єктами економічних відносин. Конфліктне зіткнення і компромісне об'єднання інтересів економічних суб'єктів лежить в основі рушійної сили процесів зародження, прояву та розвитку усієї цілісної системи економічних відносин. Процеси формування економічних інтересів у результаті компромісів носять регулярний і загальний характер. Це дає підставу розглядати даний феномен економічних відносин у ранзі економічного закону врівень та в сполученні з уже відомим законом конкуренції, який слід розуміти в широкому сенсі як регулярний прояв конфліктів економічних інтересів.
Для розкриття сутності доходів і пізнання економічних законів, що керують процесами їх формування, слід звертатися до принципу направленості людських інтересів на певну систему індивідуальних та суспільних цінностей. Під направленим (активним) інтересом людини або колективу будемо розуміти підкріплене діями бажання задовольнити матеріальні та духовні потреби.
Людина не може самоутверджуватися і самовиявлятися поза суспільством, тому рух духовних сил набуває суспільного характеру та реалізується у формі взаємовідносин окремих індивідуумів та колективів у процесі їх діяльності.
Економічні відносини у будь-якому суспільстві демонструють діалектичну єдність суперечливих і протилежних інтересів, пов'язану з суспільним характером процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання благ.
З одного боку, у даних процесах неминуче виникають і розвиваються протиріччя інтересів: конфронтація та конфлікти інтересів робітників й роботодавців; конкуренція між виробниками благ у контексті
домінування на ринку й максимізація доходу; конкуренція в середовищі покупців у контексті набування матеріальних благ за кращими цінами, у заявленій кількості та якості; конфронтація інтересів продавців і покупців з питань рівнів цін, якості товарів чи послуг та об'ємів купівлі-продажу в процесах узгодження умов ринкових операцій.
З іншого боку, одночасно відбувається розв'язання даних протиріч у тих чи інших формах, що є основою існування цілісності соціально-економічних систем, їх поступального розвитку та економічної рівноваги.
Слід зазначити, що в економічній теорії діалектика економічних відносин розкрита далеко не в повній мірі. В історії економічної думки основну увагу було зосереджено на конфліктній стороні відносин.
Зокрема К. Маркс побудував свою економічну теорію з акцентом на конфліктах класових інтересів та подав діалектику розвитку цих конфліктів в історичному плані, визнаючи можливість їх повного вирішення лише в історично безкласовому суспільстві. У «Капіталі» К. Маркса головним предметом дослідження є відносини капіталіста та робітників у процесах виробництва й розподілу благ. У центрі уваги був момент експлуатації робітника капіталістом. Звідси аналіз їх відносин порушував тільки конфліктний аспект, а в основі формування вартості опинилися лише витрати продуктивної праці.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7