Виклад основного матеріалу. Долар США, що донедавна був еталоном стабільності, схильний до коливань курсу, котрі аналітики не в змозі ні прогнозувати, ні пояснити. Зниження курсу долара з березня 2008 р., коли економічна система була стабільною, і підвищення на фоні світової фінансової кризи у вересні - грудні 2008 р., а також істотне посилення як щодо євро, так і щодо решти провідних валют на початку 2009 р., спричиняють потребу в пошуку закономірностей розвитку світової валютної системи [2].
У 1944 р. у зв'язку із запровадженням нових вимог долар став єдиною валютою, прямо прив'язаною до золота, а Казначейство США взяло зобов'язання обмінювати долари на золото іноземним урядам і центральним банкам [3]. Потім висока інфляція в Америці наприкінці 60-х років, перехід до Ямайської валютної системи. ФРС США надала світові долар як надійний платіжний засіб, засіб накопичення та міру вартості, який тривалий час доволі успішно виконував своє призначення. Розпад соціалістичних країн сприяв зміцненню долара - одержав додаткові сфери свого «заселення».
У 1999 р. на ринок прийшла нова регіональна валюта - євро, яка увібрала в себе відразу декілька вільно конвертованих валют і посіла гідне місце на валютному ринку, увійшовши до складу резервних валют центробанків інших країн. У міру розширення Євросоюзу (від 8 до 27 країн) світова валютна система де-факто від моновалютної доларової стала бівалютною євро-доларовою з їх домінуванням у міжнародних розрахунках і золотовалютних резервах центробанків.
Вжиті урядом США заходи з «гасіння» фінансової кризи, а саме «вливання» близько 2 трлн. знов емітованих доларів до фінансової системи у 2008 році та зниження облікової ставки ФРС до нуля, знімуть напругу на фондовому ринку, проте додаткова емісія в таких значних мірах неминуче позначиться на курс долара в міру «розтікання» його каналами грошового обігу, спричинивши нові проблеми.
Нестабільність долара спричиняє зменшення його частки в золотовалютних резервах центробанків, поступову відмову від нього в
міжнародних розрахунках і перехід до іншої валюти, тобто призводить до падіння попиту, а емісія долара, що триває, - до збільшення його пропозиції. Можливе зниження курсу долара зумовило прагнення різних країн застерегти себе від проблем, пов'язаних із доларом. Виникає бажання будувати багатополярний валютний світ.
Країна, яка має національну валюту зі статусом резервної, одержує ряд вагомих переваг на світовому фінансовому ринку. Можливості нових регіональних валют після набуття ними статусу резервних є такими принадними, що прагнення до формування регіональних союзів із метою створення таких валют і отримання доступу до нового джерела багатства є непереборним. Прагнення різних країн об'єднатися в економічні регіональні союзи є способом їх самозахисту перед лицем глобальної валютної кризи та запобігання втратам для національних економік. Це допомагає зібрати воєдино їхній економічний потенціал і всі експортні потоки зовнішньої торгівлі. На сьогодні питання створення регіональних валют опрацьовує ряд країн шість країн Перської затоки ухвалили рішення про введення з 2010 року нової міжнародної валюти - «каліджи», або «динара Затоки», статус якої підкріплено значними обсягами видобутку енергоносіїв і відповідними обсягами зовнішньої торгівлі. При продажу нафти лише за «динар Затоки» попит на нього на валютних біржах буде стійким і значним, що надасть йому статусу вільноконвертованої і резервної валюти. При цьому передбачено, що національні валюти також обслуговують внутрішній обіг кожної з країн. Це усуває для «динара Затоки» ризики майбутнього нерівномірного розвитку країн, що входять до цього союзу, залишаючи поза його межами внутрішньонаціональні проблеми на відміну від того ж євро.
Країни Азії й Тихоокеанського басейну мають намір створити єдину азійську валюту АСи. Поки не визначено склад і структуру нового економічного союзу й технології введення нової валюти. Проте наміри є серйозними й активно обговорюються азійськими країнами.
» следующая страница »
1 2 34 5