Висновки. Вирішення проблем продовольчої безпеки країни вимагає здійснення активної аграрної політики, спрямованої на якнайшвидше подолання кризових явищ, забезпечення роботи АПК в ринкових умовах, утвердження в перспективі нашої держави як країни з високоефективним експортоздатним сільським господарством на базі використання найновіших біотехнологій. Це, в свою чергу, вимагає ефективного реформування аграрних відносин за такими напрямами, як: перехід на земельно-орендні відносини між власниками землі і суб'єктами господарювання; розвиток особистих підсобних господарств і перетворення найбільших із них у товарні господарства селян - малі фермерські господарства; всебічний розвиток інфраструктури аграрного
ринку; поліпшення економічних і фінансово-кредитних відносин на селі [7].
В агропромисловій політиці важливу роль мають відігравати регіональні аспекти, необхідність чіткого врахування природноклі-матичних особливостей кожної зони, пристосування до них виробничих і ринкових систем. Це стосується не лише розміщення і розвитку галузей рослинництва і тваринництва, спеціалізації, кооперації та інтеграції великого, середнього і малого агробізнесу з визначенням через ринковий попит оптимальних розмірів конкретних виробництв. Мова йде про структурні і якісні ринкові перетворення регіональних моделей АПК з обґрунтуванням проектів не тільки окремих об'єктів, а і всієї регіональної мережі фермерських, кооперативних, корпоративних, спільних з іноземним капіталом господарських систем, переробних підприємств, баз сировини і готової продукції, розташування транспортних артерій і засобів, мережі сучасних обслуговуючих структур, продовольчих магазинів і супермаркетів, тобто про формування цивілізованих регіональних ринків.
Необхідно запровадити у практику намічений ще в 2001 році механізм забезпечення прозорості аграрного ринку і державної підтримки за рахунок бюджетних коштів, доходів сільськогосподарських товаровиробників, одержаних ними від продажу за грошові кошти сільськогосподарської продукції на товарних біржах, аукціонах і підприємствах переробної промисловості [7].
Таким чином, новий стратегічний курс реформування аграрного сектора економіки України повинен здійснюватися методами виключно антиінфляційного характеру з використанням критеріальної оцінки реального ефекту, сучасних теорій і моделей ефективного реформування із залученням необхідних внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Стратегія економічного розвитку АПК повинна забезпечити планомірний відтворювальний процес, збереження і захист довкілля, ресурсного потенціалу, життєдіяльності людей. Велику роль в реформуванні АПК повинно відігравати оптимальне поєднання державних і ринкових регуляторів. Успішне втілення нової аграрної політики дозволить вирішувати комплекс завдань, поставлених перед АПК щодо створення
для трудівників села належних умов життя і праці, підвищення рівня забезпечення населення основними продуктами харчування високої якості, розширення експортної орієнтації вітчизняного сільськогосподарського виробництва, підвищення його екологічної і грунто-зберігаючої надійності та забезпечення розвитку на рівні передових в аграрному відношенні країн світу. Виконання всього наміченого комплексу завдань сприятиме вирішенню проблем досягнення продовольчої безпеки нашої держави.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67