контексті виведення даної проблеми на рівень світових стандартів, зокрема, в нових економічних умовах, не можна назвати вичерпаними.
Проблеми продовольчої безпеки потрапили в поле зору представників вітчизняної економічної науки порівняно недавно. Чинником виникнення та постійного посилення уваги до цих проблем є трансформаційна криза української економіки, яка охопила всі сфери і стала суттєвою перешкодою на шляху забезпечення сталого розвитку економіки і суспільства. Тому питання встановлення рівня продовольчої безпеки територій, з метою забезпечення розвитку і передбачуваного регулювання економіки агропромислового комплексу, може розглядатися як один із найважливіших національних пріоритетів, який вимагає посиленої уваги науковців, систематизації цього поняття як наукової категорії.
Фундаментальні праці вчених цього напрямку В.І. Бойко, В.М. Геєця, С.І. Дем'яненка, М.Ф. Кропивка, М.В. Кузубова, В.Я. Месель-Веселяка, Г.М. Підлісецького, П.Т. Саблука та інших, визначили основні шляхи оцінки і методологію обліку впливу різних чинників, які формують продовольчу безпеку території, на розвиток сільського господарства, але питання управління розвитком сільського господарства та економіки АПК за прогнозованими рівнями продовольчої безпеки території ще повністю не розкрите.
Метою даної роботи є дослідження загроз продовольчої безпеки України в кризових умовах і обґрунтування необхідності розробки механізму їх подолання.
Виклад основного матеріалу дослідження. Ще тридцять років тому Україна, володіючи величезним аграрним потенціалом, займала перше місце в Європі з виробництва зерна на душу населення, входила до п'ятірки країн - потужних виробників цукру, м'яса, молока і мала сталі показники економічного розвитку. Сьогодні, в результаті ринкових реформ, виробництво хліба і хлібобулочних виробів, м'яса, молока і цукру - на рівні 50-х років минулого століття, і в Україні виникли проблеми продовольчої безпеки. Основні виробничі фонди села фактично знищено. Земля втрачає природний ресурс родючості. Добрива є недоступними для сільськогосподарських виробників за
ціною. Цукрову галузь практично зруйновано. Виробництво цукру не покриває власних потреб. Загрозливий стан склався в тваринництві. В декілька разів скоротилося поголів'я худоби, виробництво продукції цієї галузі невигідно із-за низьких закупівельних цін. Це може призвести до цінової недоступності м'яса і молока для всього українського населення. В результаті такого відношення держави до стратегічної галузі відбулось руйнівне падіння виробництва продукції сільського господарства. Внаслідок непродуманого ведення реформування аграрного сектору, держава є неспроможною використовувати свої природні ресурси і величезний виробничий, економічний і фінансовий потенціал в інтересах своїх громадян [3]. Аграрна криза набула системного характеру і загрожує руйнуванню не тільки сільського господарства, але взагалі економіці країни. Навіть тяжко представити, до яких тяжких наслідків це може призвести нашу державу, в основі якої є село. Україна дуже близько підійшла до безпосередньої загрози її державності.
В Україні перший звіт про стан продовольчої безпеки було оприлюднено в 2007 році, коли спостерігалося загроза нестачі рибопродуктів, фруктів, олії та інших продуктів.
Методика визначення основних індикаторів продовольчої безпеки, пропонує сім основних індикаторів продовольчої безпеки, для трьох з яких установлюють мінімальні межі. Якщо хоча б один із них виходить за рамки норми, це може свідчити про загрозу продовольчої кризи. Розрахунки фахівців Міністерства економіки свідчать, що за більшістю індикаторів продовольчої безпеки країна поки не перевищує порогу безпеки. Втім для точніших оцінок необхідно вивчити динаміку стану продовольчої безпеки за кілька років [4].
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7