Проте, з середини 90-х рр.. характер імміграції та її якість суттєво змінилася. Питома вага іммігрантів змістилася на користь біженців та трудових мігрантів з країн Африки, Південно-Східної Азії й Близького Сходу. Частково це люди, які прибули в Україну, наприклад, як студенти, і по різних причинах не хочуть або не можуть повернутися на батьківщину, мають потребу в притулку й захисті держави.
Частина шукачів притулки є так званими транзитними мігрантами,
які використовуючи " прозорість" східних кордонів, намагаються перебратися через територію України на Захід. Вони перебувають у країні переважно без належних документів, намагаються перетнути кордон нелегально. Понад 10 тис. іноземців у середньому щорічно затримуються на кордоні, кількість затриманих зростає. "Обслуговуванням " нелегалів займаються місцеві кримінальні елементи, формуються злочинні групи, які здійснюють переправляння через кордон людей. З наростанням нелегальної імміграції в Україну пов'язана загроза загострення криміногенної й санітарно-епідемічної ситуації, загроза безпеки держави в більше широкому сенсі.
Протягом 2007 року службою громадянства, імміграції й реєстрації фізичних осіб були розглянуті 24 тисячі 448 справ про надання дозволу на імміграцію в Україну, у тому числі 193 справи, що надійшли із-за кордону Дозволів на імміграцію було видано 23 тис. 379. За станом на січень 2008 року в Україні проживає 165 тис. 029 осіб, які мають дозвіл на постійне проживання в Україні. Це офіційні легальні мігранти, біженці, студенти тощо.
У той же час, щорічно із загальної маси тих людей, які перетинають український кордон більше мільйона залишаються в Україні, переважно нелегально. Таким чином поступово Україна може перетворитися на країну, де осідають нелегальні мігранти з Росії (національних окраїн), Азербайджану, Молдови та країн Азії. Ми вже спостерігаємо ефект заміщення робочої сили, коли українських робітників заміняють більш «дешеві» робітники з Пакистану, Індії, В'єтнаму тощо.
Головним викликом для безпеки України є реадмісія. Відповідно до договору з ЄС про реадмісію, ми будемо зобов'язані прийняти всіх нелегалів з Європи, що попадають туди транзитом через Україну. Це близько 100 тисяч чоловік на рік, з якими потрібно буде щось робити: або передати на батьківщину, або надати їм, відповідно до міжнародного законодавства, статус біженців.
Ситуацію може вирівняти введення в дію договорів про реадмісією з третіми країнами. Нагадаю, що Україна вже підписала угоди про реадмісію з 17-ма країнами, але не всі вони набули чинності. Зокрема, "не працює" угода із РФ, підписане в 2006 році. Це важливо для України, оскільки очікується зростання кількості нелегальних мігрантів, пов'язаний з
російським напрямком їхнього пересування, тобто більшість із них будуть потрапляти на територію України із РФ. Це стосується й В'єтнаму. Угода із цією країною також не набула чинності, а потік мігрантів з В'єтнаму в Україну досить значний, і не всі з них мають легальний статус. Крім того, нині ведуться переговори з державами - потенційними постачальниками незаконних мігрантів. Це, зокрема, Азербайджан, Вірменія, Киргизія, Бангладеш, Індія, Китай, Пакистан, інші країни.
Висновки. Збільшення кількості трудової міграції в Україні буде зростати пропорційно до зростання добробуту у країні. Зі стабілізацією економічної ситуації, зростанням доходів населення зростатиме і кількість транзитних мігрантів, які оберуть Україну в якості місця призначення.
Окрім того, не всю роботу, особливо некваліфіковану і низькоопла-чувану, бажають виконувати самі українці. Не секрет, що Україна гостро відчуває брак робочої сили, тому уряд вже розглядає ідею організованого залучення робочої сили з-за кордону. Таким чином, виникає важливе питання безпеки: як інтегрувати мігрантів в українське суспільство, уникнути зростання етнічної злочинності, не допустити поширення серед мігрантів екстремізму та втримати під контролем криміногенну ситуацію загалом. Україна досить толерантна держава, яка гарантує своїм мешканцям певний пакет соцзахисту та культурних прав, проте необхідно запропонувати таку міграційну політику та систему інтеграції мігрантів в суспільство, яке б убезпечило країну від подій схожих на бунти емігрантських окраїн Парижу.
» следующая страница »
1 2 3 4 56