Внутрішні та зовнішні виміри регулювання міграційних процесів
Дженкова В.І., к.е.н.
Левченко Л.М., к. е. н.
Рєліна І. Є.
Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, м.Дніпропетровськ
В статті наведено основні проблеми та перспективи регулювання міграційних процесів в Україні в сучасних умовах.
The article features main problems and perspectives of migration process regulation in Ukraine in present conditions.
Ключові слова: міжнародна трудова міграція, працівники-мігранти, нелегальна міграція, регулювання міграційних процесів, реадмісія.
Актуальність проблеми. Упродовж усієї історії людства трудова міграція, або міграція робочої сили, відігравала значну роль у суспільному розвитку. Однак сьогодні вона ввійшла в якісно новий етап свого становлення. З другої половини ХХ ст. міграційні процеси досягли справді глобальних масштабів, охопивши всі континенти, різні верстви населення та сфери суспільної життєдіяльності. Міжнародна міграція стала одним з головних чинників соціально-економічних трансформацій і розвитку всіх регіонів. В зв'язку з цим, виникає потреба у дослідженні масштабів, форм напрямків сучасних міграційних процесів та їх впливу на економіку України
Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Вагомий внесок у процес дослідження теорії і практики міжнародної трудової міграції, удосконалення організаційних, економічних та правових важелів її регулювання зробили провідні вітчизняні вчені: В.Геєць, І.Гнибіденко [1], О.Шиманська [2], О.Леонтенко [3], Ю.Макогон, О.Малиновська [4; 5], А.Філіпенко.
Незважаючи на те, що ряд важливих аспектів регулювання міжнародної міграції робочої сили знайшов відображення у працях цих та інших вітчизняних дослідників, окремі важливі проблеми, зокрема,
регулювання міграційних процесів в України залишаються не до кінця розглянутими.
Таким чином, метою роботи є визначення масштабів, форм внутрішніх та зовнішніх вимірів регулювання міграційних процесів в економіці України.
Виклад основного матеріалу дослідження. Спеціальні дослідження та експертні оцінки дають підставу стверджувати, що реальна кількість працівників-мігрантів у десятки разів більша за офіційну. На сьогодні, загальне число українських робітників за кордоном оцінюється в 4,5 мільйони чоловік (данні Українського Соціального Форуму). За даними Міністерства праці та соціальної політики України ця цифра трохи нижча - близько 2 млн. осіб чи члени 10,2% українських сімей. Деякі економісти називають цифру до 5 млн. осіб. Політики піднімають її ще вище. Незважаючи на різноманітність оцінок масштабів трудової міграції, всі вони, однак, засвідчують, що поїздки на заробітки за кордон набули широкого розповсюдження, стали типовим для багатьох українців джерелом доходів, мають завдяки цьому велике суспільно-політичне і соціальне значення.
Певне уявлення про масштаби трудової міграції дають дані прикордонної статистики в комбінації з результатами соціологічних опитувань міжнародних пасажирів у пунктах перетину кордону, які засвідчують, що з метою працевлаштування і торгового бізнесу здійснюються відповідно близько 4% і понад 16% виїздів на західному кордоні, 14% и 25% - на східному.
За даними соцопитування Інституту соціології НАН України, найбільший досвід роботи за кордоном у жителів західних областей - 36,8%, або більш ніж кожна третя родина, мешканці центрального й східного регіонів -26,4% й 21,4% відповідно, жителі південних областей - 15,4%.
Разом з тим, відбувається зміна характеру міграції, її якості. Можна виділити ряд характерних рис міграції на різних історичних етапах її розвитку.
Так, скажімо в першій половині 90-х рр.., переважала так звана «човникова» міграція. Наші громадяни виїжджали до сусідніх країн з дешевими товарами вітчизняного виробництва. Продавши їх і придбавши за кордоном предмети широкого вжитку, вони заробляли, продаючи привезене вдома. "Човникові" міграції не тільки допомогли
» следующая страница »
1 23 4 5 6