Разом з тим Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні" не повною мірою врегульовує питання організації діяльності
територіальних громад, формування і діяльності органів місцевого самоврядування. Зокрема, це стосується питань управління комунальною власністю, міжбюджетних відносин, різних форм безпосередньої участі громадян у виконанні завдань та функцій місцевого самоврядування, взаємовідносин органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з відповідними органами державної влади та їх посадовими особами, а також форм взаємодії територіальних громад, співробітництва у реалізації спільних проектів.
Проведений аналіз [4] Законів України „Про місцеве самоврядування" і „Про місцеві державні адміністрації" дозволив виділити такі недоліки та суперечності:
- зазначені у Законі „Про місцеві державні адміністрації" повноваження місцевих державних адміністрацій визначені узагальнено, здебільшого неконкретизовані і найчастіше починаються зі слова „сприяють", тому правові межі компетенції місцевих державних адміністрацій чітко не окреслені.
- більша частина повноважень органів місцевого самоврядування і повноважень місцевих державних адміністрацій дублюються: 16 функцій - повністю, 12 - частково.
Закон України „Про стимулювання розвитку регіонів" визначає механізм планування розвитку регіонів, згідно з яким Кабінет Міністрів формує державну стратегію регіонального розвитку, а на її основі місцеві влади розробляють регіональні стратегії. Іншими інструментами реалізації регіональної політики визначено програми подолання депресивного стану територій та державні цільові програми.
Крім вищезазначених нормативно-правових актів, систему законодавчого забезпечення та регламентації управління регіональним соціально-економічним розвитком складають Закони України:
- "Про службу в органах місцевого самоврядування";
- „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку";
- „Про державні цільові програми";
- "Про органи самоорганізації населення";
- "Бюджетний кодекс України";
- "Земельний кодекс України";
- "Про генеральну схему планування території України";
- "Про судоустрій".
На розвиток правового забезпечення регіонального управління зорієнтована нормотворча діяльність Кабінету Міністрів України. Це знайшло відображення у підготовлених та затверджених нормативно-правових актах, основними з яких є: „Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року" (затверджена постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 2006 р), "Концепція вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України" (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України 4 жовтня 2006 р.), „Про затвердження Положення про Раду розвитку регіонів" (затверджена постановою Кабінету Міністрів України 20 грудня 2006 р), Концепція державної регіональної політики (затверджена на засіданні Кабінету Міністрів України 2 липня 2008 р.), План заходів на 2009 рік щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року" (затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України 3 вересня 2008 р.).
Вищезазначеними нормативно-правовими актами окреслено коло існуючих проблем соціально-економічного розвитку регіонів та запропоновані напрями їх розв'язання, визначено уповноважені органи, їх компетенцію щодо реалізації заходів передбачених актами.
Визначальними серед вище перерахованих актів є: Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року та Концепція державної регіональної політики. На жаль аналіз чинної Концепції державної регіональної політики дозволив виявити деякі суперечності, які, на нашу думку, потребують обов'язкового доопрацювання.
» следующая страница »
1 2 34 5