У діяльності кооперативних видавництв траплялися випадки, коли зареєстроване кооперативне видавництво ставало об'єктом критики у зв'язку з недотримання принципу кооперативності. Така ситуація склалася навколо функціонування кооперативного видавництва "Український робітник". 7 червня 1929 р. до Головкооперкому надійшов лист від "Книгоспілки" стосовно змін та доповнень до статуту кооперативного видавництва "Український робітник", у якому зазначалося, що його реєстрація була помилковою, відтак необхідно зняти з реєстрації. Своє категоричне рішення вона аргументувала тим, що існування цього кооперативного видавництва було доцільним у 1925-1928 рр., коли воно мало єдину в Донбасі книготоргівельну мережу, а в 1929 р. втратило її. Деякі робітничі кооперативи, що займалися книготоргівлею, були пайовиками цього видавництва. Профспілкові бібліотеки купували літературу винятково через колектори видавництва "Український робітник", монополія якого поширювалася не лише на великі промислові центри, а також "відчувалася" в селах. Представники "Книгоспілки" вважали, що кооперативне видавництво "Український робітник" своїми діями заважало роботі робітничій кооперації, тому його слід було вилучити з реєстру кооперативних організацій і внести до категорії профспілкових видавничих об'єднань [20, арк. 114].
Особливістю кооперативних видавництв був порядок самоліквідації як юридичної особи. 16 жовтня 1922 р. Головкооперком видав постанову "Про ревізії зареєстрованих Губкооперкомами кооперативних організацій" [21, с. 23], згідно з якою кожне зареєстроване кооперативне товариство або спілка підлягали ревізії не менш одного разу на рік. Кооперативні об'єднання, що не входили до спілок, підлягали ревізії Губкооперкомами, за дорученням яких могла провести ревізію будь-яка спілка, про наслідки якої складався окремий акт. Якщо перевірка діяльності
кооперативного видавництва виявляла порушення, то Головкооперком рекомендував усунути їх або переобрати органи управління, а також порушувати питання про ліквідацію. 25 листопада 1922 р. вийшла постанова Головкооперкому "Про заборону організаціям і товариствам, що не зареєстровані в загальнокооперативному порядку, називатися "кооперативними"" [21, с. 24], а вже 31 січня 1923 р. видав іншу - "Про порядок оголошення про реєстрацію і ліквідацію кооперативних товариств і спілок", згідно з якою саме реєстраційні комісії Головкооперкому та Губкооперкому оголошували про реєстрацію статутів кооперативних організацій, а також приймали зміни і доповнення до них. Оголошення Головкооперкому друкувала газета "Вісті ВУЦВК", а Губкооперкому - місцеві друковані органи Губвиконкому. У разі ліквідації кооперативної організації члени її правління та ліквідаційна комісія інформувала Головкооперком про подання оголошення, додавши протокол рішення загальних зборів про ліквідацію [21, с. 26].
31 січня 1923 р. Головкооперком прийняв постанову "Про порядок ліквідації кооперативних організацій", якою визначив два шляхи їх ліквідації: рішенням загальних зборів та радянських органів влади. Згідно з першою умовою ліквідація юридичної особи проводилася в порядку, передбаченому статутом. Кооперативне товариство, що ліквідовувалося, мало повідомити Головкооперком чи Губкооперком про рішення загальних зборів, оголосивши про це офіційно у пресі. Ліквідація здійснювалася членами правління або ліквідаційною комісією, що обиралася загальними зборами. Ліквідаційна комісія мала право продавати майно організації і за рахунок відповідних коштів стягувати борги кооперативу, відтак покладати на себе й інші зобов'язання, але за згодою загальних зборів. Якщо не вистачало коштів на погашення боргів, то ліквідком розподіляв суму боргу на членів організації. Розрахунки за паями проводилися не раніше шести місяців з дня оголошення про ліквідацію. Усі грошові суми, що були призначені для покриття боргів та виплати за паями, знаходились у Всеукраїнській конторі Держбанку та його відділах, а також у Кооперативному банкові. Книги, справи, документи, печатка організації передавалася кооперативній спілці, членом якої було ліквідоване товариство. Інший шлях ліквідації кооперативного видавництва відбувався відповідно до рішення органів влади. Це могло статися за рішенням суду чи постанови Головкооперкому. У цьому випадку Головкооперком призначав ліквідаційну комісію в такому складі: по одному представнику від Головкооперкому, відповідної кооперативної спілки та від правління організації. Порядок реєстрації та ліквідації кооперативних видавництв постійно змінювався та доповнювався.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10