Формування мережі та структури кооперативних видавництв в УСРР періоду непу (в прикладному аспекті економіки)

Від експертної оцінки основного документа залежало майбутнє видавництва. Так, 29 травня 1923 р. члени тимчасового правління пайового товариства "Червоне село" просили Головкооперком зареєструвати статут видавництва [14, арк. 1], який у грудні, спираючись на експертний висновок "Книгоспілки", дав дозвіл на його заснування. Кооперативне товариство ставило перед собою суто просвітницькі завдання, мета й завдання якого не суперечили законодавству [14, арк. 12].

Кооперативне видавниче об'єднання "Унзер Бух" також пройшло декілька стадій свого становлення. Так, 2 січня 1923 р. засновники видавництва надіслали до реєстраційної комісії Головкооперкому заяву з проханням внести видавниче товариство до реєстру кооперативних об'єднань і видати відповідне посвідчення, але 6 лютого до Головкооперкому надійшов лист від "Вукоопради", яка зазначала, що "Унзер Бух" не є кооперативною організацією, бо видавничі товариства не можуть бути визнані кооперативними, відповідно до рішення Головкооперкому від 25 листопада 1922 р., відтак статут видавництва не підлягав реєстрації згідно із чинним законодавством [15, арк. 6]. Статут повинен був затверджувати не Головкооперком, а Центральне управління в справах друку (ЦУД) при Головполітосвіті Наркомосу УСРР.

Суперечливим виявилася реєстрація статуту видавництва "Благо" у серпні 1925 р., тому що члени правління Харківської спілки кустарів-промисловців "Кустар-спілка" висунули свій протест, мотивуючи його тим, що статут видавництва не відповідав стандарту, позаяк головною метою його була не видавнича справа, а звичайна торгівля. Засновники товариства "Благо" переконували, що воно є первинним кооперативним товариством [16, арк. 5]. Але цього виявилося недостатньо для Головкооперкому, на рішення якого впливала "Книгоспілка", яка наполегливо твердила, що видавництво не кооперує ні споживача, ні авторів, а по суті є підприємством із збуту видавничої продукції, відтак не відповідало умовам кооперативних організацій. 25 жовтня 1925 р. Головкооперком, беручи до уваги висновки центральних кооперативних установ та положення чинного законодавства, відмовив видавництву "Благо" в реєстрації.

Для реєстрації статуту важливо було мати висновок авторитетних осіб, окрім експертизи діючих кооперативно-видавничих спілок. Зокрема товариство "Каменяр",

що діяло в Одесі, залучило відомого українського кооператора - "артільного батька" М.В. Левитського. 3 квітня 1926 р. Микола Васильович написав листа до Головкооперкому з проханням допомогти кооперативно-видавничому товариству "Каменяр" [17, арк. 18]. Головкооперком врахував прохання і запевнив, що справа про розгляд реєстрації статуту та самого видавництва буде розглядатися вже найближчим часом, але після висновків "Книгоспілки". Однак, незважаючи на це, 13 квітня 1926 р. вона не визнала "Каменяр" кооперативними видавництвом, тому що участь фізичних осіб у його роботі обмежувалася виключно виплатою паю.

Головкооперком не завжди погоджувався з рішенням центральних кооперативних установ та організацій під час реєстрації кооперативного видавництва, траплялися й виключення. Наприклад, видавництво "Спілка авторів", що знаходилося в Києві по вулиці К. Лібкнехта 5 [18, арк. 3], незважаючи на негативний відгук Всеукраїнського союзу промислово-кредитових та кооперативних об'єднань "Вукопромкредитсоюз" та "Книгоспілки" про те, що законом не передбачено створення кооперативних об'єднань за ознаками інтелектуальної праці, 5 березня 1929 р. Головкооперком статут видавництва зареєстрував як кооперативного об'єднання [18, арк. 22].

"Книгоспілка", судячи з обставин реєстрації, не бажала мати конкурентів, тому перешкоджала їх реєстрації. Аналогічне трапилося з об'єднанням "Економічне видавництво", яке декілька разів подавало заяву до Головкооперкому на реєстрацію, але на перешкоді стала "Книгоспілка", мотивуючи відмову тим, що його фундаторами були не фізичні особи і не кооперативні організації, а виключно державні установи. Окрім того, на думку членів правління "Книгоспілки", статут згаданого видавництва мав суперечливі місця: пункт восьмий передбачав поширення його діяльності на всю територію СРСР, відтак Головкооперком не мав права реєструвати статуту, тому що діяльність "Економічного видавництва" виходила за межі УСРР. Водночас, видавництво "Наука" повністю дотрималось умов реєстрації. "Книгоспілка" схвалила статут 25 лютого 1928 р. [19, арк. 1, 4].

 

« Содержание


5


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я