Специфічність людського капіталу як об'єкта бухгалтерського обліку потребує такого застосування методів бухгалтерського обліку, які б забезпечували ефективну його ідентифікацію, реєстрацію, що сприяло б ефективному управлінню ним на рівні підприємств.
З питанням відображення людських ресурсів в бухгалтерському обліку пов'язана проблема віднесення їх до складу активів. З цього приводу, Е. Фламхольтцем було виділено три основні критерії віднесення людського капіталу до складу активів, а саме:
- потенційна майбутня вигода;
- наявність прав володіння чи контролю зі сторони господарюючого суб'єкта;
- можливість вимірювання в грошовому виразі.
Проблематичним є віднесення людського капіталу до конкретної групи активів. Загалом, людський капітал є складовою інтелектуальної власності, яка включається до загальної групи нематеріальних активів, і відповідно може бути поділена на три групи за ознакою можливості відокремлення від підприємства або індивідуума.
У першу групу включені об'єкти інтелектуальної власності, які не можуть бути відокремлені від підприємства. Що стосується об'єктів людського капіталу, то це власне навчений персонал. Активи, що відносяться до цієї групи, як правило, мають невизначений термін служби й оцінюються в сукупності. У зв'язку із цим вони не амортизуються.
У другу групу об'єктів інтелектуальної власності, що не відокремлюються від індивідуума, входять:
особиста репутація працівників або власників підприємства серед громадськості, клієнтів, інших працівників, інших власників і позикодавців;
особисті професійні якості індивідуумів, включаючи їх ноу-хау, комерційні здатності, талант в області фінансових операцій і т.п.;
загальна кваліфікація й особисті якості персоналу або власника в таких областях, як організація роботи персоналу, менеджмент, відносини із клієнтами, відносини в колективі й т.п. Об'єкти другої групи не мають установленого терміну служби (крім фахівців, робота яких на підприємстві обумовлена строком контракту). Застосовувані оцінки індивідуальні.
У третю групу об'єктів інтелектуальної власності, що можуть бути відокремлені від підприємства, входять: торгові марки, товарні (фірмові) знаки, торговельні марки,
секретні методи й технології, технічні бібліотеки, авторські права, секретні формули, ліцензії, патенти, франшизи, реслення й шаблони, контракти (про наймання, договори купівлі-продажу, рекламні контракти), списки (списки клієнтів, списки передплатників і т.д.).
У США група об'єктів інтелектуальної власності промислових компаній представляється трьома категоріями: маркетинговий блок, технічний блок і блок, що відображає виробничий, професійний досвід працівників. Кожна категорія має реальне, обумовлене важливістю значення, яке в різних компаніях має різну вагу: в одних превалює значимість маркетингового блоку, в інших — технічного, у третіх найбільшу цінність представляє управлінський і професійний досвід колективу.
Прибічники бухгалтерського обліку людського капіталу вважають відображення людських ресурсів у складі активів його невід'ємним елементом. Однак з таким підходом пов'язані деякі проблеми, що пов'язані з оцінкою в процесі визнання такого активу.
В останні роки залишається невирішеною проблема оцінки людського капіталу, незважаючи на те, що розроблено досить багато відповідних методик (дохідні, затратні, ринкові). Однак ці методики не набули широкого поширення і застосування в бухгалтерському обліку. Проаналізовані різні підходи до оцінки вартості людського капіталу як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Аналіз даних засвідчує, що всі запропоновані методики можна поділити на дохідні та затратні. Більшість учених (як зарубіжних, так і вітчизняних) надають перевагу затратному методу оцінки вартості людського капіталу.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8