Сутність понять інтелектуальний потенціал та інтелектуальний капітал як економічних категорій

0. Яновський. Сутність інтелектуального потенціалу згідно даного підходу полягає у здатності економічних суб'єктів виконувати певні дії з метою відтворення їх інтелектуальних ресурсів.

Представники цільового підходу (С.  Мочерний,  В.  Прошак,  О. Довгань,

1. Мойсеєнко, М. Демчишин, О. Кендюхов, М. Гуревичов, О. Стефанишин, Н.Городянська, В. Гунько, В. Мурашко) при визначенні інтелектуального потенціалу акцентують увагу на здатності сукупності інтелектуальних ресурсів досягати поставлених цілей [3, с.222].

Зважаючи на вище зазначені підходи, сформуємо власну дефініцію поняття «інтелектуальний потенціал». Під інтелектуальним потенціалом будемо розуміти певні можливості економічного суб'єкта створювати, накопичувати та ефективно використовувати інтелектуальні ресурси з метою забезпечення високого рівня його розвитку та конкурентоспроможності.

Щодо другої категорії, то з позиції сукупності цінностей інтелектуальний капітал розглядається як актив, що володіє здатністю приносити дохід (представниками даного підходу є В. Садовський, Є. Стеценко, Б. Леонтьев, С.Клімов, В. Іноземцев, К. Тейлор, Л. Мельник, Л. Чухно та ін.).

Із позиції процесу сутність інтелектуального капіталу полягає в його здатності до відтворення, у можливості залучення інтелектуального капіталу в процес кругообігу, в якому здійснюється його виробниче споживання (у рамках даного підходу досліджують дану категорію такі науковці, як О. Бутнік-Сіверський, Л.Едвінсон, С.Алберт, К. Бредли, Д. Белл та ін.).

Сутність інтелектуального капіталу як результату полягає у його здатності до приросту та забезпечення конкурентних переваг суб'єкта (представниками даного підходу є Е. Брукінг, Т. Стюарт, Д. Клейн, Л. Прусак, Ю. Ґава, X. Макдональд та ін. [3, с. 225-226].

Зосередимо увагу на більш детальному розкритті економічного змісту поняття «інтелектуальний капітал».

Інтелектуальний капітал - це знання, які можуть бути перетворені в прибуток та оцінені. Таке широке визначення, на думку російських фахівців, охоплює будь-які технологічні, управлінські та ринкові новини, які можуть бути інновацією, тобто приносити додатковий прибуток[2]. Але поняття «капітал» і, зокрема, «інтелектуальний капітал» в умовах ринку мають дещо іншу економічну природу.

Капітал - це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить додаткову вартість, тобто «самозростаючу» вартість. За своїм соціально-економічним змістом

капітал не є майном. Вчення про додаткову вартість є основою економічної теорії К.Маркса. Якщо розглядати капітал з позиції речових факторів виробництва, тобто як сукупність засобів виробництва, які принесуть доход їх власникові, то, наприклад, А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход [2]; Д. Рікардо - як ту частину багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для проведення в дію праці; Дж.С.Міль - як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці; А. Маршалл - як сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватись з рівною ефективністю, але які не є безплатними дарами природи [2].

Якщо розглядати капітал як певне вкладення, що дає змогу отримувати доход, то до нього треба віднести і вкладення у робочу силу (Г. Беккер, Дж. Мінсер). Цей підхід має назву «концепція людського капіталу».

З позиції П. Самуельсона, капітал складається з таких факторів виробництва: природні ресурси; ресурси людської праці; капітальні блага, вироблені самою економічною системою [5, с.147].

Як бачимо, перетворення звичайних грошових знаків на капітал включає як чисто технічні, техніко-організаційні моменти, так і соціально-економічні. Капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов, до яких відносять: 1) високорозвинене товарне виробництво і обіг; 2) наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення; 3) зосередження у частини господарчих агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу; 4) відсутність власних засобів виробництва у частини господарчих агентів, що змушує їх найматися [5, с. 206-207].

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я