Проблемам застосування й розвитку спрощеної системи оподаткування присвятили праці і дослідження такі вітчизняні вчені та фахівці, як Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Десятнюк О.М., Крисоватий А.І. та ін. В їхніх роботах розглядаються проблеми податкового обліку, висвітлюються переваги та недоліки даної системи оподаткування.
Виклад основного матеріалу. Особливим механізмом державної політики сприяння розвитку малого підприємництва було запровадження саме спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва яка стала справжнім спасінням малого бізнесу.
До запровадження Податкового кодексу через недосконалість спрощеної системи оподаткування негативні наслідки відчували і бізнес, і уряд. Ключовими проблемами, що погіршили ефективність спрощеної системи оподаткування варто назвати:
- звуження реальних обсягів обороту товарів та послуг, що дають право підприємцям на застосування спрощеної системи оподаткування. Починаючи з 1998 р., коли була запроваджена спрощена система оподаткування, індекс споживчих цін зріс у 5,5 разу, мінімальна заробітна плата - у 20 разів. Попри стабільність граничної межі доходу, яка давала можливість застосовувати спрощену систему оподаткування (для фізичних осіб-підприємців (далі - фізичні особи) - 500 тис. грн, для юридичних осіб - 1 млн грн), висока інфляція знизила реальний допустимий показник більш, ніж у п'ять разів. Як наслідок, у період економічного зростання (2000-2008 рр.) суб'єкти малого бізнесу в умовах стрімкого зростання оплати праці мали скорочувати свої реальні обороти для того, щоб залишитися на спрощеній системі оподаткування. Фактично, спрощена система оподаткування наразі відігравала дестимулюючу роль у розвитку та зміцненні малого бізнесу;
- низьку фіскальну ефективність. Унаслідок інфляційного чинника знижуються і реальні доходи бюджету від справляння єдиного податку. Для фізичних осіб, які працювали і працюють на спрощеній системі оподаткування, верхня межа податку за весь час зросла лише на 20 грн. - з 180 до 200 грн. Фактично, з кожним роком реальні доходи бюджету від єдиного податку знижувалися, хоча номінально мали висхідну тенденцію. Загалом сектор економіки, де працює 13 % працездатного населення, формує лише 1,2 % доходів зведеного бюджету (за даними 2010 р.). Значний розрив між фіскальним тиском на підприємства, що працюють на загальних засадах, і тих, хто сплачує єдиний податок, є одним з ключових чинників посилення використання даного податкового режиму в цілях мінімізації оподаткування;
- мінімізацію оподаткування. Значна частина суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, займаються мінімізацією оподаткування власного доходу, або є учасниками схем ухилення від сплати податків. Наведемо лише найбільш популярні схеми.
1. Перенесення прибутку, який є джерелом сплати податку на прибуток, та об'єкта оподаткування ПДВ на платників єдиного податку, які не сплачують дані податки. Суть полягає в тому, що оборот потужної компанії розбивається між декількома платниками єдиного податку, що звільняє бізнес від сплати ПДВ та податку на прибуток. Досить відомою є схема, коли у великих торговельних комплексах працює декілька платників єдиного податку, кожен з яких контролює певний павільйон. Сума єдиних податків значно нижча, аніж сума податку з прибутку та ПДВ, який би довелося сплатити компанії, якби вона одноосібно вела торговельну діяльність на загальних умовах оподаткування.
2. Мінімізація оподаткування доходів населення. Для оптимізації оподаткування роботодавець змушує (переконує) робітника зареєструватися платником єдиного податку і переводить взаємовідносини з ним на контрактну форму співробітництва. У даному випадку роботодавець уникає сплати внесків до пенсійного та соціальних фондів, а фізична особа - податку на доходи, внесків до пенсійного та соціальних фондів.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8