Зазначимо, що солід і гривна виникли незалежно один від одного. Проте якщо походження гривни невідоме, то баварський солід походив ще від римської золотої монети і відображав її вартість відповідно до ціни на золото в той час. Справді, якщо розділити вагу тяжкого соліда 51 г на 12, отримаємо 4,25 г, а саме таку вагу мали у VІІІ-ІХ ст. арабський динар та візантійська номізма в її італійському варіанті. Це дало підстави вченому висловити гіпотезу, що і рахункова гривна Руської Правди (гривна кун) за своїм походженням і метрологічним змістом є не що інше, як виражена в сріблі вартість золотого - арабського динара або візантійської номізми. Це можна пояснити постійними торговельними контактами руських купців з країнами, де була золота валюта і потрібна була грошово-вагова одиниця, призначена для зручного перерахування однієї валюти в іншу [10, с. 30]. З огляду на цю гіпотезу стає зрозумілим, чому саме золотник з такою назвою ліг в основу давньоруської вагової системи як вагова одиниця, яка становила 1/96 долю (тобто драхму) від так званого руського (Карлового, іракського) фунта в 408 г (408/96 = 4,25 г) [10, с. 31].
Отже, на думку Назаренка А. В., вагової гривни у 68,22 г в Русі ніколи не було, а сама гривна за своїм походженням була не ваговою, а суто рахунковою одиницею, яка відповідала 20 дирхемам. Такий рахунок був завезений арабами, які, виходячи з ринкового співвідношення між ціною золота і срібла, за золотий динар давали саме таку кількість срібних монет [10, с. 32]. Відповідно до такої версії найдавнішою складовою давньоруської грошово-вагової системи стала не куна, а ногата як 1/20 частина гривни.
Стосовно самої назви "ногата", то Назаренко А. В. вважає, що вона також була завезена зі Сходу, адже саме там здійснювали відбір стандартних дирхемів вагою коло 2,9 - 3,0 г [10, с. 77]. У середині Х ст. термін "ногата" витіснив давньоруський "скот". Історик висловлює власні погляди і на походження терміна "куни". Його виникнення пояснює практикою використання хутра куниці як платіжного засобу в давнину. Початковим значенням давньоруського "куна" була вартість (в сріблі)
шкурки куниці, яка становила 8 г [10, с. 42]. З урахуванням того, що хутро куниці було важливою статтею експорту, то був винайдений спосіб зручної оцінки вартості великих кількостей шкурок у системі каролінзького фунта, адже купували не окремі шкірки, а їхні партії. Таким зручним рахунком був би 50 куниць за фунт срібла. Відповідно до цього 1/50 частина фунта або 1/25 півфунта-марки отримала назву
"куна" [10, с. 55].
Отже, на думку А. В. Назаренка ногата і куна мають незалежне одне від одного походження. Проте вони взаємодіють між собою, оскільки співвідношення між ногатою і куною тотожне співвідношенню між фунтом і візантійською літрою (5:4). Тобто куна була б як ногата в системі літри. Подібний зв'язок між ногатою і куною через літру є можливим через тривалий контакт давньоруських купців з візантійською системою [10, с. 55]. Оформилася та структура гривні, яку знаходимо в Короткій редакції Руської Правди: 1 гривна містить 20 ногат або 25 кун. Ця структура об'єднала в собі генетично ніяк не пов'язані одиниці - срібну (ногату) і хутряну (куну)
[10, с. 78].
Погоджуючись з думкою Яніна В. М. стосовно походження рєзани, Назаренко А. В. зазначає, що їх існувало кілька різновидів. Ті, що мали вагу коло 1 г, містили 3 векші, вирізки вагою коло 1,35 г - 4 векші та 1,6 г - 5 векш [10, с. 49]. З часом цю назву закріпили за першою з них, оскільки вона становила 1/2 куни Руської Правди та збігалася з вагою західноєвропейського денарія, який був в обігу на Русі в ХІ ст. З домінацією цієї монети пов'язано і те, що з цього часу куна і рєзана починають означати одну і ту ж вартість - вартість рєзани Руської Правди [10, с. 78].
Назаренко А. В. відкидає описаний Яніним В. М. поділ єдиної давньоруської грошово-вагової системи на південну і північну. Для пояснення появи, зокрема, монетних гривен різної ваги нагадує про те, що в Давньоруській державі існувала ще одна система числення - рахунок сороками або сорочками. Коли на Русь перестало надходити срібло, рахунок переорієнтували на шкурки. Рахунок сороками не є якимсь архаїчним східнослов'янським, а виник із специфічного збігу вартості 40 шкурок куниці з вартістю літри срібла. Цей збіг був запрограмований прирівнюванням фунта срібла до 50 куниць, адже, як вже було зазначено, теоретичне співвідношення між фунтом і літрою становить 5:4. Отже, в ХІІ-ХІІІ ст. гривна кун містить не 25, а 40 кун (сорочок) [10, с. 69]. Оскільки такий рахунок почав переважати спершу в Південній Русі (бо там монети швидше зникли з обігу), то й срібний зливок важив там коло 160 г, що відповідало 20 тяжким кунам (чотирьом напівсорочкам кун) або візантійській напівлітрі. При цьому гривна срібла далі становить чотири гривни кун по 51 г. Оскільки перехід від рахунку по 25 і 50 кун до рахунку по 20 і 40 кун зберігав і базову одиницю - куну, і еталон вартості в сріблі - гривну срібла в 204 г, то це не стало перетворенням грошово-вагової системи загалом, а лише зміною грошового рахунку в середині тієї ж системи. Через це київські гривні не були конкурентами новгородським [10, с. 76].
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 14