їхня значна кількість. Для великих платіжних операцій, пов'язаних не лише з торгівлею, а й сплатою контрибуцій, повернення боргів, найзручнішим грошовим знаком виявилися саме монетні гривни.
Монетні гривни не були винаходом Київської Русі, адже зливки переважно паличкоподібної форми були широко поширені на території Європи (Данія, Пруссія, Сілезія, Прибалтика тощо). Руські гривні є унікальними, бо вони мали стандартну форму і вагу [23, с. 78]. Це дуже полегшувало їхній обіг, адже під час розрахунків не треба було їх постійно зважувати. Давньоруські монетні зливки всіх типів виготовляли шляхом відливання у відкритих формах. їхня поверхня була здебільшого шорохуватою, пористою, вкритою раковинами (кавернами), що виникали внаслідок випалювання домішок та шлаків. Якість срібла у зливках досить висока і коливається між 915 і 960-ою пробами [5, с. 72].
Першими, бо серединою ХІ ст. датують київські гривни, названі так за місцем більшості знахідок, які охоплюють київську, волинську, чернігівську, полтавську та смоленські землі. Вони мали шестикутну форму та важили 161 - 164 г, що становило половину візантійської літри. Археологічні дослідження останніх років дають історикам підстави стверджувати, що місцем їхнього виробництва були найбільші монастирі княжої столиці [5, с. 71]
До кінця ХІ - першої половини ХІІ ст. відносять появу новгородських гривен, знахідки яких на території Східної Європи (особливо її північної частини) є найчисленнішими. Вони мали вигляд видовжених і тонких паличкоподібних зливків срібла вагою близько 204 г, що становило половину каролінзького фунта. Особливістю новгородських зливків історики називають наявність на багатьох з них якихось видряпаних імен. Спаський І. Г. вважає їх діловими записами майстрів, що мали означати замовника, який приносив у майстерню срібло, з якого відливали зливки. Крім написів, на цих гривнах трапляються ряди видряпаних поперечних ліній, які переважно закінчуються нахиленою. Це також своєрідне письмо, яке має діловий характер, але виражає лише арифметичні поняття. Ці нарізи пояснюють як позначення втрати ваги - різниці у вазі сирого срібла до плавлення і відлитого з нього зливка, що виражена як частина ваги сировини (сьома, восьма, дванадцята тощо) [17].
Наявність у Давньоруській державі зливків, виготовлених з норм двох різних вагових систем, на думку Котляра М. Ф., утруднювало економічний обмін між південними і північними територіями [23, с. 80]. Саме для того, щоб полегшити здійснення розрахунків, виникли так звані псевдокиївські та чернігівські гривни.
Псевдокиївські гривни, які з'явилися у другій половині ХІІ ст., мали шестикутну форму, але північну вагу (близько 204 г). Вони були подібні до київських, але товстіші, обриси згладженіші, трикутні виступи на продовжніх боках тупіші. Більшість з них знайдена в Рязанській та Тверській землях, значно менше - у Київській. Досі не відомо, де виготовляли ці зливки, але використана північна вагова норма свідчить про те, що їх відливали, головно, на півночі Русі [23, с. 80]. У нечисленних південноруських скарбах важкі шестикутні зливки містяться разом зі справжніми київськими.
Чернігівські гривни названі так за місцем їхньої першої знахідки, але більшість з них розкопана на півночі Давньоруської держави. Відомий також скарб, що містить ці зливки, на шведському острові Готланд, який датують серединою ХІІ ст. Більшість знайдених чернігівських гривен важили коло 197 г, тобто були вироблені за нормою скандинавської марки. З цього зрозуміло, що використовували такі зливки на великій території Східної Європи [23, с. 81]. На вигляд чернігівські нагадують київські гривни, але переважно мають неправильну форму, яка з часом стала еліпсовидною. Для того, щоб переконатися в якості використаного для відливання срібла, люди розплющували їхню поверхню, залишаючи відповідні сліди. Крім цілих гривен
» следующая страница »
1 ... 6 7 8 9 10 1112 13 14