Материнська структура, як правило, передає всю нерухомість ДФ, залишаючи за собою всі кредиторські зобов'язання старої структури.
Ця модель широко використовувалася останнім часом у СНД і, зокрема, в Україні.
В Росії та Україні утворення холдингів розпочалося в державному секторі шляхом добровільно-примусового об'єднання контрольних пакетів при акціонуванні підлеглих підприємств. Більшість холдингів утворилася на основі однойменних концернів, що утворилися з главків, міністерств, великих об'єднань.
Таку модель частіше використовують торгівельні та нові фірми, що швидко розвиваються. При цьому діяльність холдингів частково нагадує венчурний бізнес, коли нові фірми створюються в структурі МК (материнської компанії), потім виділяються як ДФ, а далі або залишаються під егідою МФ, або продаються нею чи фірмам-конкурентам, чи іноземним фірмам, які виходять на національний ринок.
Зокрема, угорська холдингова група «Новотрейд», що була створена в 1983 році, успішно використовує цю модель з 1988 року. Компанія розвиває декілька напрямків діяльності: імпорт комп'ютерної техніки, видавницька діяльність, торгівля споживчим товаром, сервісне обслуговування тощо.
В 1988 році компанія почала виділяти окремі напрямки діяльності в самостійні ДФ із збереженням МК контрольних пакетів акцій. Зараз «Новотрейд» є холдинговою групою з 25 консолідованих і 22 автономних ДФ. Звіти консолідованих членів входять до фінансової звітності холдингу. З початку 90-х років акції компанії «Новотрейд» котуються на фондових біржах Відня та Будапешту.
Використовуючи можливість холдингу, компанія «Новотрейд» реалізує такі проекти, як «Ніссан», «Даф», «Барбі», які передбачають участь іноземних фірм-виробників в інвестуванні дочірніх підприємств холдингу. Проектами передбачається створення ДФ - дистрибуторів продукції фірм-інвесторів на угорському ринку. З часом кожна ДФ може бути викуплена інвестором повністю.
Перевагами холдингової моделі є:
• швидкий вихід з кризи основних напрямків діяльності підприємства;
• підвищення швидкості обігу капіталу за рахунок взаємного перекредитування та одночасного використання переваг великих і малих фірм;
• висока інноваційна та інвестиційна активність холдингу, яка відкриває широкі перспективи залучення вітчизняних та іноземних інвесторів.
Недоліки холдингової моделі:
> висока ймовірність того, що без докорінної зміни стиля та системи управління всі ДФ слідом за материнською структурою можуть прийти до банкрутства;
> недостатня мотивація керівників ДФ також може привести до їх банкрутств і втрати цінних фахівців;
> успіх використання моделі залежить від загальної інвестиційної привабливості держави, а також рівня розвитку фондового ринку;
> велика ймовірність втрати нового напрямку діяльності, якщо інвестор, з яким планувалася спільна діяльність, відмовляється від співробітництва та переходить до конкурентів.
Регуляризація та розукрупнення. Набагато частіше спостерігаються обставини, коли доцільніше послідовне чи навіть спільне (комплексне) застосування різних моделей реструктуризації, причому практично можна обмежитися лише двома з них - регуляризацією та розукрупненням.
Неважко помітити, що об'єднує всі ці три моделі: в кожній з них материнське підприємство перетворюється на систему дочірніх і залежних фірм.
А відмінності їх такі:
• неоднакова роль МФ;
• різна ймовірність виживання дочірніх структур і ризик втрати управління (модель регуляризації найменш ризикова);
• неоднаковий час реалізації проекту (для регуляризації він найбільш тривалий);
• різна вартість проектів реструктуризації.
З розділеним (незалежним) використанням окремо кожної з цих моделей (регуляризації, розукрупнення, холдингу) ситуація більш-менш ясна: якщо підприємство готове до застосування певної моделі реструктуризації, тоді жодних заперечень щодо подібного розвитку подій бути не може.
» следующая страница »
1 2 34 5