Для підтримки селянських (фермерських) господарств і створення стабільних фінансових умов при одержанні кредиту банку створюється спеціальний Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств, розмір якого щорічно визначається Кабінетом Міністрів України в своєму бюджеті.
4. Селянське (фермерське) господарство несе повну відповідальність за додержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. У разі несвоєчасного повернення одержаних кредитів установи банку без звернення до суду можуть використовувати право на реалізацію прийнятого в заставу майна і спрямовувати виручку від його реалізації на погашення заборгованості.
5. Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств, місцеві Ради народних депутатів можуть подавати допомогу або відшкодовувати селянському (фермерському) господарству повністю чи частково витрати, пов'язані з виплатою процентів за користування позичками банків [4].
Специфікою кредитування невеликих фермерських господарств виступає те, що фермер, якому необхідно кредит, звернеться скоріше в будь-який кредитний союз, до партнерів або сусідів, ніж у комерційний банк. Це обумовлюється, як правило, більш простою процедурою одержання кредиту, незначними додатковими витратами або їхньою відсутністю взагалі, часто більш низькою ставкою по кредиту, а головне -необов'язковістю кредитного забезпечення у вигляді застави. Для банків фермери також звичайно є менш важливими клієнтами, ніж великі сільськогосподарські підприємства, що беруть значні суми кредитів. При цьому різні дослідження показують, що фермерські господарства в цілому краще повертають кредити, ніж великі реформовані сільгосппідприємства про що, ймовірно, банки поки не знають. Одним з додаткових перешкод на шляху одержання невеликим фермерським господарством кредиту в комерційному банку є проблематичність в одержанні компенсації частини кредитної ставки з боку держави. Багато фермерів відзначають, що великі сільськогосподарські підприємства мають великі шанси на одержання даної пільги.
Існуючі в багатьох регіонах кредитні спілки звичайно пропонують більш високі кредитні ставки, але приваблюють простотою процедур при оформленні кредиту. Однак такі спілки працюють скоріше як каси взаємодопомоги і не мають у своєму розпорядженні достатніх ресурсів. Також фермерські господарства можуть одержувати кредити в Державному фонді підтримки фермерських господарств, хоча через брак коштів фонд не забезпечує навіть 5% потреби фермерів у кредитних ресурсах.
Велика кількість банків говорить про наявність у них гнучкої системи аналізу кредитних заявок і оцінки кредитоспроможності, що не вимагає розробки окремих програм кредитування фермерів.
Поняття кредитного процесу комерційного банку включає всі кроки комерційного банку, які він виконує при здійсненні кредитування позичальника, тобто від отримання ним кредитної заявки до повного погашення позичальником суми основного боргу та відсотків за ним.
В структурі кредитного портфеля всіх комерційних банків України на фермерів та власників земельних часток (паїв) припадає незначна частка виданих кредитів [2].
За роки незалежності у державі не було створено досконалого механізму кредитування села. Ця проблема вирішується незначною мірою тільки за рахунок часткової компенсації з державного бюджету процентних ставок за кредитами комерційних банків, причому лише для великих сільгоспвиробників, і не розв'язує її в комплексі. Чинний механізм має наступні недоліки:
- щороку з бюджету виділяються значні суми коштів, які потрапляють не до сільгоспвиробників, а до власників комерційних банків;
- шанс отримати кредити мають лише ті господарства, які можуть надати прийнятну для банків заставу (частка таких господарств у загальній кількості є незначною);
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7