Як юридично-правова категорія власність відображує переважно витрати інтелектуальної робочої сили. Остання, на відміну від робочої сили, що використовується у традиційних галузях економіки, поступово втрачає здатність відчуження від свого носія, перестає бути товаром у традиційному розумінні. Водночас і в структурі інформаційної економіки відбуваються зміни, процеси де-концентрації, індивідуалізації виробництва та інші перетворення, що у сукупності призводять до все більшого знецінення економічних засад, на яких в епоху індустріалізму ґрунтується відчуження від трудівника продуктивної сили праці, всебічно розвивається індивідуально-приватна власність капіталу на засоби виробництва.
Якщо проаналізувати показники розвитку країн, що досягли найвищого рівня економіки, то можна вказати на історичну обмеженість класичної за своїм змістом індивідуально-приватної власності на засоби виробництва. Відбувається еволюційно-позитивне самозаперечення попередньо вказаної форми власності шляхом прямого поєднання робочої сили та засобів виробництва: поширення акціонування, корпоратизації. Експертні оцінки західних спеціалістів доводять, що якщо робітникам корпорацій належить менше ніж 15 % акцій, то ефективність функціонування підприємства знижується. Саме поєднання праці та власності є могутнім стимулом економічного зростання, основою розвитку особистості людини і запорукою для виходу економічної системи на рівень загально цивілізаційних принципів розвитку.
Отже, власність є і основою суспільних відносин, визнаючи особливості всієї системи відносин суспільства, і об'єктом відносин людини, її переживань, цінностей, основою формування її економічної суб'єктності.
Найяскравіше власність проявляється через гроші, завдяки яким всі об'єкти і суб'єкти економічної сфери пов'язуються в єдину систему економічної реальності. Крім економічних функцій гроші виконують ще й людино-формуючу і соціально-психологічну функції. Завдяки їм людина забезпечує собі процес виживання, задоволення, зайняття певного статусу в суспільстві - тому можна говорити про гроші і як фактор формування психіки людини, і як фактор входження людини в економічну сферу суспільства. Саме тому вони є важливим засобом економічної соціалізації особистості [9].
З точки зору структурно-системного підходу, економічну соціалізацію особистості слід розглядати як цілісну систему ціннісних економічних інституцій суспільства та потребово-мотиваційної системи індивіда. Процес економічної соціалізації здійснюється ефективніше за умови, коли форма економічних цінностей суспільства і потреби індивіда відповідні один одному, або хоч не кардинально протилежні між собою. Найбільший позитив простежується в випадку ідентифікації особи з існуючим суспільством, коли найбільшого наближення досягають особистісна та соціальна ідентичності.
Індивід ідентифікує себе з тими чи іншими соціальними позиціями на основі власних уявлень про їх структуру. На формування власних уявлень впливають багато чинників: економічна культура особистості, рівень економічних знань, психологічне сприйняття оточуючої дійсності, зовнішні впливи та ін. Глибинним є вплив у трансформаційних суспільствах старих ідентифікацій, тому, підкреслимо, що економічна ідентифікація в наш час може не співпадати з самоідентифікацією, хоч і включає її. Це своєрідно відображується на економічній соціалізації: будь-яка особа в певній формі усвідомлює свій статус, своє місце в суспільстві. Проте зовсім не обов'язково, що вона чітко відносить себе до певної соціальної категорії і діятиме відповідно до стандарту даної соціальної категорії.
Риси нової структури ще не мають рівня визначеності, який міг би дати людям надійні когнітивні орієнтири для ідентифікації з тією чи іншою великою соціальною групою. Ті особи, що відчули на собі трансформаційні зміни, можуть, залежно від ситуації, або продовжувати діяти за інерцією, відтворюючи старі уявлення про свій соціальний статус, або ж, виробляючи нову економічно-соціальну ідентифікацію, рухатися між вище вказаними тенденціями. Молоде покоління постсоціалістичного періоду, вільне від старих ідентифікаційних залежностей, орієнтується в своєму самовизначенні на сучасні соціальні реалії. Для них існуючі реалії виявилися надзвичайно хаотичними, нестабільними, характерними для слабо структурованого світу, в якому відсутні стійкі, чітко усвідомлені чинники, котрі визначають соціальну позицію особи. Самим важким виявилося те, що відсутній загальний вектор руху, до якого звикла радянська епоха, або який вироблявся самим історичним поступом людства.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7