Проблеми економічної соціалізації особи в трансформаційному суспільстві

Чим вагоміший капітал, тим більша частина соціального простору освоюється, тим більше можливостей впливати на соціальний простір має особистість. При цьому слід враховувати, що особистість не є автономним суб'єктом соціального простору, позбавленим просторового зіткнення з іншими особистостями, що збереження відносного опокою соціального простору залежить від міри взаємодій, рівня взаємопроникнення соціальних ареалів. Кожна особистість у соціальному середовищі має соціальну нішу, заповнену соціальними зв'язками, в епіцентрі якої перебуває вона сама.

Різні механізми соціалізації людини, її адаптація до зовнішнього середовища і до самої себе, впливають на формування життєвих програм, критерієм успішності яких має стати самореалізація, забезпечена здобутим культурним капіталом, виявленням волі й толерантності, самостійністю й відповідальністю в прийнятті рішень. Разом з тим приходить розуміння, що успішне виконання програм життєдіяльності й можливість самореалізації особистості залежить від факторів соціалізації.

Економічна соціалізація стосується тих процесів, завдяки яким люди навчаються ефективно діяти в економічній сфері суспільства; процесів формування економіко-психологічних характеристик особистості, які перетворюють її на суб'єкт економічної діяльності. Останній характеризується: активністю, тобто вибором організаційно-економічних умов діяльності в залежності від мотиваційної сфери суб'єкта і використання певної форми власності; спрямуванням активності в залежності від намірів і очікування результатів діяльності; рівнем активності, що залежить від

матеріальної витратності та інтенсивності діяльності; усвідомленістю, раціональністю діяльності.

Основою активізації економічної діяльності суб'єкту є визначення людиною свого становища в системі відносин власності. Відношення власності відіграють важливу роль у розумінні сутності людини: її самореалізації, яка виявляється як в діяльності, так і у ставленні до інших людей. Саме через інтеріоризацію відносин власності відбувається процес входження індивіда в економіку суспільства, формування економіко-психологічних параметрів особистості. Визначення її як суб'єкта економічної діяльності [8].

На основі усвідомленого ставлення до власності формується і удосконалюється економічна свідомість людини, проявляються здібності, ділові якості та вольові властивості. Власність в економічному розумінні як соціально-економічна категорія, визначається ступенем розвитку продуктивних сил і характеризується системою об'єктивно обумовлених, історично мінливих відносин між суб'єктами господарювання в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, що характеризується привласненням засобів виробництва та його результатів. Інакше кажучи, соціально-економічна сутність власності розкривається і реалізується в площині взаємодії «людина-людина».

Власність же в юридичному розумінні відтворюється системою зв'язків «людина-річ». Юридична форма, правова форма сама по собі з'явитись і існувати не можуть. Вони лише закріплюють реально існуюче чи потенційно можливе економічне явище.

Забезпечення гарантій прав і створення умов їх ефективного забезпечення є фундаментом економічної політики держави. Визначення і розмежування прав власності фіксують основоположні принципи взаємовідносин господарських суб'єктів з приводу привласнення об'єктів власності. Це свого роду «правила гри» - правила коректної економічної поведінки щодо майнових відносин, котрі пронизують усі сфери економічного життя. Якщо такі правила сформульовані нечітко або неконкретне (наприклад, взаємо суперечливі чи залишаються поза увагою деякі сфери майнових відносин, перешкоджаючи ефективному перерозподілу прав власності), то наслідками цього є ерозія господарської мотивації, а згодом і самої економічної системи.

 

« Содержание


4


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я