Лізинг персоналу (staff leasing) являє собою форму тимчасового або термінового залучення працівників зі сторони. Переваги такого підходу очевидні і обопільні для всіх учасників цього процесу: агентства-лізингодавця, працівника і роботодавця. До послуг тимчасового співробітника зазвичай вдаються: в періоди термінових робіт та «гарячих сезонів»; на час відсутності незамінного постійного спеціаліста; для виконання спеціальних робіт, не пов'язаних з основним профілем організації; коли немає можливості ввести в постійний штат нових співробітників [2].
Послугою лізингу персоналу користуються компанії абсолютно різних галузей - це виробництва, роздрібні торговельні мережі, банки, компанії сектору FMCG та ін Прогнозоване зростання даного сектора послуг пов'язане, перш за все, зі зростанням обізнаності компаній про можливості використовувати нові легальні схеми ведення бізнесу, а також з розвитком певних секторів ринку, особливо промисловості [5].
Останнім часом, для вирішення проблем, пов'язаних з персоналом, все більшого поширення набувають послуги з надання персоналу. З юридичної точки зору сутність таких відносин полягає в наступному: організація-провайдер укладає трудові відносини з персоналом і на платній основі надає надалі цей персонал компанії-замовнику.
У світовій практиці поширені два різновиди відносин з приводу надання персоналу:
1) лізинг персоналу;
2) аутстаффінг [9].
Лізинг персоналу передбачає, що персонал не перебував і не перебуває в штаті компанії-замовника. В цьому випадку він залучається у міру необхідності. Організація, що надає даний вид послуг, може також надавати послуги з рекрутингу, тобто з пошуку і відбору персоналу.
Кадрове агентство виступає не як посередник, а як безпосередній роботодавець: за запитом організації знаходить фахівця, укладає з ним трудовий договір, виплачує заробітну плату та надає працівника замовнику на невеликий термін для задоволення його потреби в тимчасових трудових ресурсах. Між агентством і замовником укладається договір, за яким замовник оплачує пред'явлений агентством рахунок, а агентство бере на себе всі кадрові питання, виплату податків і т.д. Це дозволяє досить жорстко вести кадрову політику, оперативно задовольняти тимчасові потреби в трудових ресурсах різних підприємств єдиної структури (холдингах та ін.) [4].
Отже, за умови лізингу персоналу компанія-наймач оплачує тільки послуги
агентства-лізингодавця, не зв'язуючи себе зі співробітником юридичними відносинами. Спеціаліст значитися в штаті компанії-лізингодавця.
В даний час необхідність в лізингу персоналу зростає. Плануючи бізнес-процеси і реалізовуючи намічені плани, компанії заздалегідь, а в багатьох випадках, і «по факту» виділяють ті завдання, які не будуть або не є постійними протягом досить тривалого періоду часу, скажімо, протягом року або більше. Наприклад, у фінансово-економічній сфері - це проведення внутрішнього аудиту, у керуванні персоналом - програми реструктуризації, в області інформаційних технологій - розробка і впровадження відповідного програмного забезпечення і т.д. [1].
Суто юридично цей термін некоректний і може бути використаний лише як слово професійного жаргону. Кожна компанія, що спеціалізується на тимчасовому персоналі, користується своїми термінами. Найбільш часто вживані з них такі: лізинг персоналу, аутсорсинг, аутстафінг.
Заслуговує на увагу думка А.Міронова, який визначає лізинг персоналу як правовідносини, які виникають, коли рекрутингове агентство укладає трудовий договір з працівником від свого імені, а потім направляє його на роботу в яку-небудь компанію на відносно тривалий термін - від трьох місяців до декількох років. В основному це практикується в тих випадках, коли послуги кваліфікованого фахівця потрібні з певною регулярністю [7].
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8