Особливості функціонування та тенденції розвитку фондового ринку України

• відсутність відкритого доступу до інформації;

• недосконалість нормативно-правової та законодавчої бази;

• високий ступінь ризиків;

• низький рівень капіталізації;

• нестача кваліфікованого персоналу;

• порушення прав інвесторів;

• відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення, його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

• відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення.

Загальновідомо, що наше законодавство є застарілим й не дає нормально розвиватися фондовому ринку, а його прогалини закриваються за допомогою прийняття різних нормативно-правових актів, що, як правило, не приносить успіху.

Як наслідок, робота, проведена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а у подальшому Кабінетом Міністрів, іноді не має того позитивного результату, на який очікували. Йдеться не лише про професійних учасників ринку цінних паперів, а й про пересічних громадян України.

Для того щоб покращити стан фінансового ринку України, а також підтримати його фінансову безпеку потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку. Серед основних елементів державного регулювання фондового ринку виділяють контроль за діяльністю емітентів професійних учасників ринку, фондових бірж та самоврядних організацій спрямованих на виявлення та своєчасне запобігання порушення законодавства на фондовому ринку [6].

До головних напрямів розвитку фондового ринку в найближчій перспективі на нашу думку можна віднести:

1. Запровадження механізмів захисту прав інвесторів;

2. Поліпшення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів;

3. Розширення інструментів ринку цінних паперів;

4. Удосконалення законодавства про цінні папери та фондовий ринок;

5. Розвиток інвестиційної інфраструктури [7];

6. Налагодження тісного співробітництва національної економіки з глобальною в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу фондового ринку України серед іноземних і вітчизняних інвесторів;

7. Узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними нормами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин; підвищення вимог до корпоративного управління; чітке визначення прав і обов'язків емітентів та інвесторів;

8. Створення єдиного клірингового і депозитарного центру на принципах незалежності, прозорості, некомерційного характеру діяльності, державної підтримки; запровадження доступних та рівних умов і тарифів для всіх користувачів; мінімізація витрат;

9. Завершення процесу приватизації, перш за все шляхом корпоратизації та акціонування державної власності; удосконалити механізму продажу акцій підприємств, які перебувають у державній власності, з метою справедливої оцінки реальної ринкової вартості підприємства та створення умов для зростання його капіталізації;

10. Формування механізму активного залучення широких верств населення до участі в діяльності ринку цінних паперів через становлення на ньому рейтингової інфраструктури та випуску державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів;

11. На державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;

12. Більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів.

Висновки. Отже, фондовий ринок знаходиться у постійному розвитку, разом зі зростанням світової економіки. Його поява була пов'язана з потребами товарного виробництва, оскільки без залучення приватних капіталів та їх об'єднання з допомогою випуску, передусім, акцій та облігацій, було б неможливим створення та розвиток нових підприємств і галузей господарства. Тому розвиток фондового ринку став важливою умовою прогресу економіки всіх передових країн. Можна стверджувати, що тенденції розвитку світового ринку є одночасно тенденціями розвитку цінних паперів (і навпаки).

 

« Содержание

» следующая страница »
1 2 3 4 5 67