1) суб'єкти мікропідприємництва, до яким можуть бути віднесені: фізособи-підприємці, юрособи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суми, еквівалентної 2 млн. євро, визначеної за середньорічним курсом НБУ;
2) суб'єкти малого підприємництва: фізособи-підприємці, юрособи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суми, еквівалентної 10 млн. євро, визначеної за середньорічним курсом НБУ. Нещодавно сюди потрапляли юридичні особи, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищувала 50 осіб та обсяг річного валового доходу був не більше 70 млн. грн.;
3) суб'єкти середнього підприємництва: фізособи-підприємці, юрособи -суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 50 осіб, але не більше 250 осіб, та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 10 млн. євро, але не більше 50 млн. євро, за середньорічним курсом НБУ;
4) суб'єкти великого підприємництва: юрособи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 млн. євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
Раніше фізосіб-підприємців автоматично можна було вважати суб'єктами малого підприємництва, а тепер, як бачимо, їх попадання в цю касту залежатиме від кількості працюючих на них та від розміру річного доходу. Оскільки за цими
показниками, крім «малих», вони можуть потрапляти ще до суб'єктів середнього або мікропідприємництва.
Звертаючись до міжнародного досвіду класифікації малих підприємств, можна відзначити, що загальноприйнятих критеріїв віднесення підприємств до розряду малих не існує, оскільки розмежування самі по собі є відносними - проблеми малих підприємств нерідко перетинаються з проблемами середнього бізнесу. Найпоширенішою класифікацією залишається використовувана в міжнародній статистиці праці, згідно з якою підприємства, де зайнято до 19 осіб, відносяться до найдрібніших (іноді їх називають "мікрофірми"), до 99 осіб - до малих, від 100 до 499 осіб - до середніх, від 500 осіб, відповідно, - до великих. У ряді країн як додатковий критерій використовують показник обороту капіталу, а в деяких - величини нерухомості [2].
Отже, специфічними ознаками малого підприємництва слід вважати насамперед його кількісні класифікаційні параметри, які розрізняються в залежності від національних особливостей країн. Законодавство України визначає подвійне кількісне обмеження: чисельність працюючих та обсяг отриманого доходу.
Змінилися не лише групи суб'єктів підприємництва, а й умови визначення показників. Зокрема, тепер замість валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до уваги братиметься річний доход від будь-якої діяльності. Заміну одного на інше можна пояснити тим, що Податковий кодекс України не використовує термін «валовий дохід». Але ст.. 55 ГКУ вживає фразу «річний дохід від будь-якої діяльності».
Планка доходу також зросла, але чи відчутно це буде для суб'єктів господарювання, залежатиме від того, як саме буде розраховуватися річний доход.
Що стосується середньої кількості працівників, то тут, уважаємо, що змін не відбулося, бо вона визначатиметься відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників від 28.09.2005 р. № 286.
» следующая страница »
1 2 3 45 6