До основних напрямів підвищення ефективності державного регулювання РСП належать:
1. Розробка єдиної методи оцінки страхових ризиків;
2. Формування кваліфікованих кадрів у страховій сфері;
3. Створення фонду страхових гарантій;
4. Організація проведення якісного зовнішнього аудиту;
5. Удосконалення форм стандартизації звітності страхових компаній;
6. Розміщення страховиками довгострокових активів;
7. Розвиток медичного страхування;
8. Проведення ефективної реструктуризації РСП.
1. Страховий ризик передбачає можливість настання події, що може завдати великої шкоди та мати негативні наслідки по відношенню до особи та її майна. Тому виникнення такої події характеризується певною невизначеністю, яку потрібно оцінити в кількісних параметрах. Це дозволить реально прийняти на себе ризик страховиком і розрахувати рівноцінну відповідно до нього страхову премію. Цей розрахунок подається страховиком у правилах страхування для отримання ліцензії, проте його він складає на свій розсуд. Ми вважаємо, що потрібно залишити право кожної страхової компанії розраховувати страхову премію до страхового ризику, проте при цьому потрібно враховувати загальнодержавну методику оцінки страхових ризиків.
Можливість настання тієї чи іншої події певним чином співвідноситься до всіх подій, що можуть статися в певному проміжку часу. Для оцінки кожного ризику потрібно використовувати статистичні дані настання тієї чи іншої події, що є предметом страхування. В цьому випадку суттєву роль відіграє якісний збір статистичної інформації, її повноцінний аналіз, що дозволить створити таблицю страхових ризиків та імовірність настання страхових подій.
Розробка єдиної методики розрахунку страхових ризиків та визначення страхових премій щодо кожного виду страхування є необхідною умовою забезпечення порядку на РСП і зменшенні випадків зловживань з боку страховиків по відношенні до страхувальників. Ми вважаємо, що це є основним завданням для регулятора РСП, оскільки, по-перше, ця методика стане інструментом впливу на покращення ситуації, що склалася на РСП, а по-друге, при її дотриманні страховик зможе збалансувати взяті на себе ризики відповідно до суми отриманих страхових премій.
Для того, щоб запровадити дану методику регулятору спершу потрібно створити ефективний механізм отримання статистичної інформації, її опрацювання науковцями у галузі страхування, розробку таблиці страхових ризиків і вже на її основі розраховувати рівень страхових премій. Процес збору статистичної інформації не повинен бути проведений протягом певного періоду, а скоріше мати постійний характер, і вагомий внесок у цьому процесі мають здійснювати страхові компанії.
Основою даної методики є розрахунок показників імовірності. Ця імовірність одночасно враховує дві випадковості, що необхідні для загальної оцінки. До них, на нашу думку, необхідно зачислити: частоту настання події щодо місця та часу; величину збитку та відхилення від реального результату до очікуваного. Перший показник визначає можливість настання страхових подій в залежності від виду страхування, оскільки є певна відмінність між об'єктами, що страхуються за різними рівнями небезпеки, тоді як наступний відображає матеріальний збиток нанесений страхувальнику внаслідок страхової події. Використовуючи цей показник, розраховується розмір страхового відшкодування. Варто наголосити, що головним завданням страхової компанії - створити достатній страховий фонд, з якого в повній мірі могли б виплачуватися страхові суми та відшкодування, незалежно від кризових явищ в економіці.
Виявлення та оцінка ризиків для страхової компанії є основою її діяльності. Спираючись на зарубіжну практику цією діяльністю займаються андерайтери, що володіють професійними знаннями зі страхової справи. Вони провадять оцінку ризиків на підставі актуарних розрахунків, що використовують математичні та статистичні методи. Коли якісно та кількісно оцінені ризики, то виникає можливість керувати ними та зменшувати їх рівень.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10