Макроекономічна оцінка грошово-кредитної політики: теоретичні аспекти та реалії в умовах світової економічної кризи

Отже, обслуговування боргів як приватного, так і державного секторів економіки України може призвести до зведення до нуля резервів валюти, що означатиме дефолтний стан економіки.

Висновок. Яким чином треба враховувати існуючу ситуацію в проведенні монетарної політики? На нашу думку, слід розробляти інституційні механізми, які посилюють ослаблені зв'язки — між суверенною монетарною владою і національною економікою та між суверенною монетарною владою і національними фінансовими посередниками, а також удосконалювати взаємовідносини між суверенною монетарною владою і глобальним монетарним простором.

1. Посилення зв'язків між суверенною монетарною владою і національною економікою. Якщо національна монетарна влада не аналізуватиме і не плануватиме структурні ефекти внутрішньої грошово-кредитної політики, то структура економіки дедалі більше визначатиметься за межами країни. Тому необхідно тісніше прив'язувати цілі грошово-кредитної політики і фінансового регулювання до національних структурних завдань. У цьому аспекті можна запропонувати такі заходи для грошово-кредитної політики в Україні:

- забезпечення відповідності механізмів грошової емісії цілям структурного розвитку економіки за інвестиційно-активним сценарієм;

- тісну взаємодію монетарної політики з бюджетною політикою і регулюванням фінансових ринків для спільного подолання «провалів ринку» у фінансовій системі (неефективного залучення та розміщення ресурсів) і забезпечення ефективного виконання нею функцій мобілізації заощаджень, ефективного розміщення капіталу й управління ризиком;

- розробку механізмів співпраці з державою тих фінансових установ, які користуються державною підтримкою, в тому числі довгостроковими кредитами рефінансування.

2. Посилення зв'язків між суверенною монетарною владою і національними фінансовими посередниками. Зазначимо, що сучасну тенденцію до посилення ролі держави в банківському секторі, неосновний антикризовий захід, який практикують розвинуті країни, його не обов'язково можна трактувати просто як заміну неефективних ринкових механізмів і крок до одержавлення економіки. У першу чергу, це запобігання кредитному стисненню, яке відбувається значною мірою внаслідок втрати довіри між фінансовими посередниками. Держава компенсує брак довіри. Отже, в рамках цього завдання можна запропонувати такі заходи:

- посилення довіри до банківської системи і національної валюти шляхом зниження інформаційної асиметрії щодо поведінки органів монетарної влади і фінансових посередників;

- розробку концепції забезпечення фінансової стабільності та концепції розвитку фінансового сектору;

- збалансування незалежності і підзвітності центрального банку у сфері проведення монетарної політики;

- розширення спектру механізмів і забезпечення прозорості критеріїв прийняття рішень щодо рефінансування банків Національним банком України;

- диференціацію механізмів монетарного регулювання для спеціалізованих банків та інших фінансових посередників відповідно до специфіки ризиків, що ними приймаються.

3. Удосконалення взаємовідносин між суверенною монетарною владою та глобальним монетарним простором. Необхідно:

- посилення ролі національної валюти в операціях населення і суб'єктів господарювання;

- запобігання дестабілізуючим впливам коливань обмінного курсу на поведінку економічних суб'єктів;

- адекватна реакція валютно-курсової політики і політики управління міжнародними резервами центрального банку на зміни у світовій валютній системі;

- використання процентної політики та рефінансування фінансових посередників з метою регулювання корпоративного попиту на зовнішні запозичення;

- співпраця Національного банку з урядом з питань налагодження фінансових відносин з країнами — світовими кредиторами;

 

« Содержание


7


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я