Розроблені у цей час методики, що базувалися на системному підході та теорії систем, ефективно використовувалися при структуризації проблем і оптимізації функцій цілепокладання. Передусім це патерн-метод, який використовувався для побудови структури цілей і завдань, найбільш адекватних виявленим проблемам. Цей метод став ефективно використовуватися при управлінні науково-дослідними проектами [3].
Упродовж 70-х років управління проектами формується як цілісна система, розвиток якої прискорюється із широким впровадженням комп'ютерних програм опрацювання інформації [1, с.15].
У цей період розробляються методи управління конфліктами (1977), вивчаються проблеми керівника проекту і команди проекту (1971), організаційні структури управління проектом (1977-1979) [б, с.74].
Протягом 80-90-х років інтенсивно розвивається діяльність по виявленню і узагальненню кращого досвіду управління проектами. Публікується «Довідник з управління проектами» (PMBOK), в якому визначено місце, роль і структуру методів управління проектами. Розширюються сфери застосування проектного менеджменту та розробляються автоматизовані системи управління проектами. Розвиваються методи управління ризиками та командою проекту. Управління проектами остаточно формується як міждисциплінарна сфера професійної діяльності.
Група авторів під керівництвом М. Разу в виділяє п'ять основних етапів розвитку управління проектами:
1) 30-50 роки - початок управління проектами на заході. Перша розробка з матричної організації управління, розробка перших методів і засобів управління
проектами, методу критичного шляху (CPM), сіткового планування (PERT), системного підходу до управління проектом за стадіями його життєвого циклу.
2) б0-ті роки - розвиток методів сіткового планування. Подальший розвиток методу критичного шляху (CPM) та сіткового планування (PERT), розробляється цілісна система матеріально-технічного забезпечення, з'являється система GERT.
3) 70-ті роки - розвиток системного підходу до управління проектами. Метод критичного шляху отримує законодавчу підтримку, обґрунтовується необхідність врахування зовнішнього оточення проекту, розробляються методи управління конфліктами, організаційні структури управління проектами, створюються авторитетні професійні організації з управління проектами.
4) 80-і роки - управління проектами сформувалося як сфера професійної діяльності. У практику входять методи управління конфігурацією і змінами, в самостійну дисципліну виділяється управління ризиками, публікується перша колективна робота інституту управління проектами (PMI) яка мала назву «Збірка знань з управління проектами».
5) 90-і роки - нові напрямки і сфери застосування управління проектами. Початок трансферту знань і досвіду управління проектами у країни що розвиваються, усвідомлення можливості і користі застосування управління проектами у нетрадиційних сферах (соціальні, великі міжнародні проекти), початок процесів глобалізації, уніфікації та стандартизації в галузі управління проектами, використання нових інформаційних технологій та можливостей Інтернету, введення в дію міжнародних і національних стандартів з управління проектами (APM, PMI, AI MP) [б, с.156-158].
Висновки. За відносно короткий проміжок часу, з набору окремих технік і методів, управління проектами перетворилося на визнану в усьому світі самостійну галузь менеджменту. Сьогодні управління проектами не обмежується лише сферою бізнесу та поширюється на всі, без виключення, види діяльності. За період становлення управління проектами було створено цілий ряд міжнародних спеціалізованих організацій, найбільшою з яких є Міжнародна Асоціація управління проектами (ІРМА), що об'єднує більш як 20 національних товариств більшості розвинутих країн світу.
На останок хотілося б навести думку Рідні Тернера, редактора International Journal of Project Management, який зазначив, що «у XXI столітті управління проектом займе місце традиційного функціонального менеджменту».
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67