Суть даного методу полягає в тому, що знаючи логіку виконання і тривалості робіт, ми можемо розрахувати найбільш ранню дату завершення проекту і визначити критичний шлях, тобто виявити роботи, які не мають резерву часу. Вони потребують особливої уваги керівника проекту, оскільки затримка в виконанні будь-якої з них спричинить зміну термінів виконання всього проекту [2].
Напрям структуризації виник в оборонній промисловості. В центрі уваги були три параметри: обсяги робіт, організація і витрати. Обсягами управляли через створення робочої структури проекту (WWES), організацією - за допомогою розробки організаційної структури (ОВS), витратами - завдяки формуванню затратної структури (ŒS). Головна мета - виконання роботи вчасно, якісно, у межах запланованих витрат [1, с.14-15].
Одночасно з виробленням і широким поширенням методів сіткового планування і управління в кінці 50-х років формулюються загальні принципи застосування системного підходу у вирішенні проблем управління. Ґрунтуючись на системних концепціях А. Богданова, Л. фон Берталанфи та інших учених, американський дослідник Ч. Бернард у книзі «Функції керівника» зазначив, що: «... найбільш плідна концепція для аналізу досвіду в галузі систем кооперації знаходиться у визначенні формальної організації як системи свідомо координованих дій або зусиль двох чи більшого числа індивідуумів». Таким чином, стався перехід від поелементного до цілісного системного погляду на проблеми управління [3].
Розвиток методів сіткового планування припав на 60-і роки. Розвиток управління проектами концентрується виключно на методах і прийомах СРМ і PERT. Розширюються методи оптимізації вартості для СРМ і PERT(PERT/COST), розподілу і планування ресурсів (RPSM, RAMPS та ін.) Фірма IBM розробляє пакет програм на базі PERT/COST як систему для управління проектом. Сіткові методи управління проектами активно поширюються у Європі та Америці.
Подальшого розвитку в б0-і роки набуває організаційна інтеграція. Як і матрична форма вона була запропонована на початку б0-х років. До 19б7-19б8 років П . Лоуренс, Дж. Лорш та ряд інших науковців охарактеризували види можливих інтеграційних механізмів і сформулювали умови, за яких вони можуть бути використані. У цей період також були розроблені цілісна система матеріально-технічного забезпечення (19бб) і система сіткового планування GERT (19бб), що використовувала нову генерацію сіткових моделей [б, с.72].
У б0-х роках в умовах посилення динамізму бізнес-середовища розпочалися пошуки нових гнучких методів управління та організаційних структур проектів, відбувається активне формування міжнародних організацій з управління проектами [1, с.15].
Міжнародна асоціація управління проектами (International Project Management Association - PMA) була заснована в Європі в 19б7 р., як об'єднання декількох національних асоціацій проектного управління. IPMA й сьогодні зберігає федеральну структуру і зараз складається з членів-асоціацій на кожному континенті за виключенням Антарктиди. IPMA пропонує програму сертифікації, що складається з чотирьох рівнів, яка базується на основних компетенціях IPMA (IPMA Competence Baseline - ICB). Компетенції ICB включають технічні компетенції, контекстуальні компетенції та поведінкові компетенції.
В 19б9 р. в США був створений Інститут управління проектами (Project management institute - PMI). PMI опублікував Довідник з управління проектами (A Guide to the Project Management Body of Knowledge - PMBOK Guide), який описує практики управління проектами, що є однаковими для «більшості проектів у більшості випадків». PMI також пропонує різноманітну сертифікацію [7].
Протягом 70-х років активно розвивався системний підхід до управління проектами. Тривав розвиток і впровадження систем сіткового планування і управління. Так, техніка сіткового аналізу і її програмне забезпечення уперше вводяться в учбових закладах США як обов'язкові інженерних предмети [б, с.72].
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7