Методику для анализу і оцінки тривалості виконання робіт (Program Evaluation And Review Technique - PERT) було розроблено корпорацією Lockheed Air Craft, консалтинговою компанією Booz, Allen & Hamilton і спеціальним проектним бюро ВМС США в процесі створення ракетного комплексу Polaris для підводних човнів. Завдяки PERT проект, який складався з б0 тисяч окремих робіт і об'єднував близько 3800 основних підрядчиків, вдалося завершити на два роки раніше запланованого терміну. Його успішне завершення сприяло тому, що невдовзі даний метод став широко застосовуватися для планування проектів у військових силах США [2].
Загалом 1950 рік вважають початком епохи сучасного проектного управління. Управління проектами почали визнавати як самостійний напрям, що виокремився з менеджменту. В США до 1950-их проектами керували використовуючи діаграми Ганта, неформальні техніки та інструменти. Однак, як уже зазначалося, невдовзі було розроблено дві математичні моделі проектного управління: метод критичного шляху (CPM) та програма оцінки та контролю (PERT). Ці математичні техніки швидко поширилися між багатьма приватними підприємствами [7].
Обидва методи були засновані на використання сіткових діаграм, але методика критичного шляху оперувала лише однією тривалістю роботи, тоді як методика PERT враховувала чотири тривалості - оптимістичну, песимістичну, найбільш вірогідну и середньозважену. Це було обумовлено різними сферами застосування методів [2]. З тих пір ці методики взаємно інтегрувалися, і сьогодні при плануванні, як правило, використовується метод критичного шляху.
В той час, коли розроблялися моделі планування і техніки для оцінки вартості проектів, завдяки проривним роботам Ганса Ланге та інших виникли такі напрямки проектного менеджменту як «Управління вартістю» та «Інженерна економіка». В 195б р. першими практиками проектного управління та суміжними спеціалістами з календарного планування (проектного контролю), оцінки вартості та її контролю була створена Американська асоціація інженерів з управління вартістю (American Association of Cost Engineers ), яка сьогодні зветься Міжнародною асоціацією з просування управлінням вартістю (Association for the Advancement of Cost Engineering - AACE International). AACE продовжувала дослідницькі роботи і в 200б р. випустила перший інтегрований процес для портфельного, програмного та проектного
управління: Система повного управління вартістю (Total Cost Management Framework) [7].
Розроблені в 50-ті роки методи сіткового планування і управління (СПУ) дали потужний поштовх розвитку управління проектами. Вже в 1958 році PERT і СРМ широко використовувалися для планування робіт, оцінки ризику, контролю вартості і управління ресурсами на багатьох великих військових і цивільних проектах в США. У 1959 році комітетом Андерсона (NASA) був розроблений системний підхід до управління проектом на кожній стадії життєвого циклу. У такому підході особлива увага повинна була приділятися передпроектному аналізу. Етап становлення управління проектом в 50-і роки завершився публікацією Л. Геддіс в Harvard Business Review першої узагальнюючої статті з проектного управління [6, с.71].
Як окрема галузь менеджменту управління проектами сформувалося у двох напрямах одночасно:
- сіткового планування - СРМ (сгійса! раИі гпеН^), або СРА, РЕRT;
- структуризації - С^РЕС (œst sресifiсаtiоn), або С/SСSС (соst/sсhеdu!е сопшої sуstеm сггїегіа).
Перший напрям було започатковано у хімічній, суднобудівній промисловості, енергетиці. Його головним завданням було управляти строками виконання робіт [1, с.14].
Методика сіткового планування використовувалася при виконанні проекту, зовнішнє середовище якого характеризувалося високою мірою невизначеності, тому доводилося оцінювати різні варіанти завершення робіт. Міра невизначеності проектного середовища, в якому створювалася методика критичного шляху, була значно меншою, і виконавці могли досить чітко оцінити тривалість робіт, виходячи з попереднього досвіду
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7