Історичні аспекти виникнення та становлення управління проектами як окремої галузі менеджменту

Вітчизняні науковці Л. Батенко, О. Загородніх, В. Ліщинська виділяють чотири основні причини виокремлення управління проектами у самостійну галузь менеджменту:

- підвищення темпів змін у промисловості, за яких управління є одним з шляхів досягнення успіху у змаганні зі змінами;

- умови ринку стають більш вибагливими, проекти - масштабнішими і такими, що потребують більшого професіоналізму в управлінні;

- дедалі частіше діяльність менеджерів пов'язана з виконанням проектів, проте управління проектами відрізняється від іншої управлінської діяльності, вимагаючи спеціальних умінь, інструментів, організаційної структури тощо;

- поглиблюються проблеми інтеграції як різних компаній, так і різних видів діяльності у ході виконання проектів, а проектний менеджмент упроваджує форми і методи, які дозволяють справлятися з цими інтеграційними процесами [1, с.13-14].

Цікавою є точка зору стосовно історії становлення теорії управління проектами в США В. Трофімова, який пов'язує її з:

- розробкою в 30-ті роки спеціальних методів координації інжинірингу великих проектів - US Air Corporation и Exxon;

- розробкою в 1937 році американцем Гуликом матричної організації для управління проектами;

- розробкою в 1953-54 рр. проектів для морського флоту і повітряних сил

США.

Історію становлення теорії управління проектами на теренах колишнього радянського союзу В. Трофімова пов'язує з:

- розробкою в 30-і роки поточного методу будівництва;

- будівництвом в 1931 році нових кварталів житлових серійних будинків в поселеннях Ізмайлівське (м.Москва), в Кузбасі (м.Кемерево) і «Дачне» м. Ленінград;

- розвиток теорії будівельного потоку;

- використання детермінованих лінійних моделей Ганта, циклограм і графоаналітичних методів їх розрахунку і оптимізації [4].

Зародженням галузі знань з управління проектами вважають 1930-1950 роки. Так, у 1937 році американський учений Л. Гулик розробив першу матричну організаційну структуру з метою управління і реалізації складних проектів. Уперше практичне застосування в повному об'ємі дана методика отримала в 1953-1954 роках в підрозділах спільних проектів військово-повітряних сил США та спеціальних проектів по озброєнню, в 1955 році - в підрозділі спеціальних проектів військово-морського флоту США.  Це були перші найбільш організовані механізми для

досягнення інтеграції при управлінні складними великими проектами. Внаслідок інтеграції сформувалася практика управління проектами: визначення необхідних результатів; ретельне планування; призначення головного контрактора, відповідального за розробку і виконання проекту [б, с.70-71].

Сучасні ж методи управління проектами своїм корінням сягають до 50-х років минулого століття. Практично одночасно дві проектні групи представили методи управління складними комплексами робіт. Компанії Du Pont и Remington Rand запропонували методику, яка отримала назву Методика Критичного Шляху (Critical Path Method - CPM). Вона виникла в процесі планування робіт з модернізації заводів фірми Du Pont [2].

У 195б році компанія DuPont de Nemours утворила групу для розробки методів і засобів управління проектом. У 1957 році до цих робіт приєдналися дослідницький центр UNIVAC і фірма Remington Rand, До кінця 1957 року під керівництвом Дж. Келлі і Р. Уолкера був розроблений метод критичного шляху (СРМ) з програмною реалізацією на ЕОМ UNIVAC. Цей метод з успіхом був випробуваний при розробці плану будівництва заводу хімічного волокна в м. Луїсвілле, штат Кентуккі, США. В результаті цієї роботи з'явилися перші публікації з управління проектами. Вслід за СРМ для програми Polaris (US Navy) впродовж 1957-1958 років фірмою Buz, Allen and Hamilton була завершена і випробувана система оцінки і перегляду планів проектів і програм (Program Evaluation and Review Technique - PERT). Програма Polaris включала 250 фірм-контракторів і більше 9 тис. фірм-субконтракторів [б, с.71].

 

« Содержание


3


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я